Зідан інструкція по застосуванню

Авант, ТОВ для "Стелекс, ТОВ", м. Київ, Україна

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини ІІІ покоління. Цефтазидим.

Фармакодинаміка. Зідан – це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов´язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Має високу активність щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, резистентні до гентаміцину та інших аміноглікозидів. Дуже стійкий до дії більшості β-лактамаз, що продукуються як грампозитивними, так і грамнегативними мікроорганізмами. Цефтазидим має високу активність in vitro та діє в межах вузького діапазону МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) проти більшості збудників інфекцій. У дослідженнях in vitro було показано, що при застосуванні препарату в поєднанні з аміноглікозидними антибіотиками спостерігається адитивний ефект, а в експериментах з деякими штамами були зареєстровані і явища синергізму. При дослідженні in vitro було доведено, що цефтазидим виявляє активність проти таких мікроорганізмів. Грамнегативні Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (включаючи Ps. pseudomallei), Еscherichia coli, Klebsiella spp. (включаючи Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами). Грампозитивні Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну), Micrococcus spp., Streptococcus pyogenеs (β-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcus групи В (Strept. agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (виключаючи Streptococcus faecalis). Анаеробні  Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (багато штамів Bacteroides fragilis резистентні). Цефтазидим не діє in vitro проти резистентних до метициліну стафілококів, Streptococcus faecalis і багатьох інших ентерококів, Listeria monocytogenes, Campylobacter spp. та Clostridium difficile. Фармакокінетика. У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хв після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються в сироватці крові навіть через 8-12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 10%. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та екскретується в грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, за відсутності запалення концентрація препарату в ЦНС мала. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4–20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації. Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму в сироватці. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться в незміненому вигляді, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80–90% дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів з порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1% препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.

Лікування моно- та змішаних інфекцій, спричинених чутливими мікроорганізмами.Тяжкі інфекції: сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт; інфекції у хворих зі зниженим імунітетом; у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад, з інфікованими опіками. Інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у хворих на муковісцидоз. Інфекції ЛОР-органів. Інфекції сечовивідних шляхів. Інфекції шкіри та м’яких тканин. Інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчних шляхів і черевної порожнини. Інфекції кісток і суглобів. Інфекції, пов’язані з гемо- та перитонеальним діалізом і неперервним амбулаторним перитонеальним діалізом. Профілактика: оперативні втручання на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. Підвищена чутливість до цефтазидиму пентагідрату або до будь-якого інгредієнта препарату.

До початку лікування потрібно встановити, чи була у пацієнта в анамнезі реакція гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринів, пеніцилінів або інших препаратів. З особливою обережністю слід призначати цефтазидим пацієнтам, у яких в анамнезі була алергічна реакція на пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. У випадку виникнення алергічної реакції на цефтазидим необхідно негайно припинити застосування препарату. Тяжкі реакції гіперчутливості можуть вимагати застосування адреналіну, гідрокортизону, антигістамінних препаратів та інших засобів невідкладної допомоги. Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах. Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена. Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування Зіданом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідження на чутливість.

Досвід застосування Зідану у період вагітності відсутній, але як й інші препарати, його слід призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.Цефтазидим у невеликих кількостях виділяється у грудне молоко, тому препарат слід з обережністю призначати у період годування груддю.

Під час лікування Зіданом можуть виникати побічні ефекти з боку нервової системи, такі як запаморочення і судоми, тому в цей період слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Досвід застосування дітям грудного віку вивчений недостатньо, тому цій віковій категорії пацієнтів препарат слід призначати з обережністю.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.Рекомендовано перед застосуванням препарату зробити шкірну пробу на переносимість.Дорослі У більшості випадків добова доза становить від 1 до 6 г за 2-3 прийоми шляхом внутрішньовенної або внутрішньом´язової ін´єкції. Інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції: 500 мг-1 г кожні 12 годин. Більшість інфекцій: 1 г кожні 8 годин або 2 г кожні 12 годин. Дуже тяжкі інфекції, особливо у хворих з імунодефіцитом, включаючи хворих на нейтропенію: 2 г кожні 8 або 12 годин або 3 г кожні 12 годин. Муковісцидоз у поєднанні із синьогнійною інфекцією легенів: від 100 до 150 мг/кг на добу за 3 прийоми. Загалом лікування препаратом слід продовжувати ще 2 дні після зникнення проявів інфекції, однак у разі тяжких інфекцій лікування може бути тривалим.Застосування дози до 9 г на добу дорослими з нормальною функцією нирок не спричиняло будь-яких ускладнень. При застосуванні з профілактичною метою при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі слід ввести 1 г під час індукції в анестезію. Другу дозу вводять у момент видалення катетера. Немовлята і діти старше 2 місяців 30–100 мг/кг на добу за 2-3 прийоми. Дітям, хворим з імунодефіцитом, на муковісцидоз чи менінгіт, рекомендується вводити дози до 150 мг/кг/добу (максимально – 6 г на добу) за 3 прийоми. Новонароджені (0-2 місяці) 25-60 мг/кг/добу у вигляді 2 ін’єкцій. У новонароджених період напіввиведення цефтазидиму із сироватки може бути у 3-4 рази більший, ніж у дорослих. Хворі літнього віку Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, що мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів старше 80 років. Тривалість лікування визначається індивідуально.Дозування при порушеній функції нирок Цефтазидим виводиться нирками у незміненому вигляді. Тому для пацієнтів з порушенням функції нирок доза повинна бути зменшена. Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації. Таблиця 1. Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності Кліренс креатиніну, мл/хв Прибл. рівень креатиніну в сироватці, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г Частота дозування (год) > 50 <150 (<1,7) Звичайна доза 50 – 31 150–200 (1,7–2,3) 1,0 12 30 – 16 200–350 (2,3–4,0) 1,0 24 15 – 6 350–500 (4,0–5,6) 0,5 24 < 5 > 500 (> 5,6) 0,5 48 Для пацієнтів з тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму в сироватці, він не повинен перевищувати 40 мг/л. У дітей кліренс креатиніну слід скоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла. Гемодіаліз Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин. Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, яка рекомендується в таблиці 1, наведеній вище. Перитонеальний діаліз Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі. Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізної рідини). Для пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високошвидкісна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька приймань. Для гемофільтрації з низькою швидкістю слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок. Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях 2, 3. Таблиця 2. Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а 5 16,7 33,3 50 0 250 250 500 500 5 250 250 500 500 10 250 500 500 750 15 250 500 500 750 20 500 500 500 750   аПідтримуюча доза повинна вводитися кожні 12 годин. Таблиця 3. Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а 1,0 л/год 2,0 л/год Швидкість ультрафільтрації (л/год) Швидкість ультрафільтрації (л/год) 0,5 1,0 2,0 0,5 1,0 2,0 0 500 500 500 500 500 750 5 500 500 750 500 500 750 10 500 500 750 500 750 1000 15 500 750 750 750 750 1000 20 750 750 1000 750 750 1000 аПідтримуюча доза повинна вводитися кожні 12 годин. Введення. Цефтазидим вводиться внутрішньовенно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна. Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально. Інструкція з приготування Цефтазидим сумісний з найбільш часто вживаними розчинами для внутрішньовенного введення. Флакони всіх розмірів виробляються під зниженим тиском. У міру розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. Невеликими бульбашками діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна знехтувати. Таблиця 4. Доза, що вводиться Необхідна кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл) 1 г Внутрішньом’язово Внутрішньовенний болюс Внутрішньовенна інфузія 3 10 50* 260 90 20 *Примітка. Розчинення слід проводити у два етапи (див. текст). Цефтазидим сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. “Несумісність”). Колір розчину варіює від світло-жовтого до янтарного залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення. Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Гартмана; 5% розчин глюкози; 0,225% розчин натрію хлориду у 5% розчині глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду у 5% розчині глюкози; 0,9% розчин натрію хлориду у 5% розчині глюкози; 0,18% розчин натрію хлориду у 4% розчині глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин декстрану 40 у 0,9% розчині натрію хлориду; 10% розчин декстрану 40 у 5% розчині глюкози; 6% розчин декстрану 70 у 0,9% розчині натрію хлориду; 6% розчин декстрану 70 у 5% розчині глюкози. Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом). Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5% або 1% розчині лідокаїну. Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму в дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду або 0,5% розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду; гепарин 10 МО/мл або 5 МО/мл у 0,9% розчині натрію хлориду; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9% розчині натрію хлориду. Вміст флакона Зідану 1 г, розчинений у 1,5 мл води для ін’єкцій, можна додати до розчину метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва препарати зберігають свою активність. Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції.1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника. 2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину. 3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Витягти весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути в розчині. Маленькими бульбашками вуглекислого газу можна знехтувати. Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії.1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника. 2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину. 3. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для збільшення тиску. 4. Не виймаючи голку для повітря, додати ще 40 мл розчинника. Вийняти голку для повітря, струснути флакон і налагодити систему для інфузій як звичайно. Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Концентрацію цефтазидиму в сироватці можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Симптоматичне лікування.

Побічні ефекти були класифіковані за частотою їх виникнення – від дуже частих до нечастих, а також за органами і системами. Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥1/100 та < 1/10); нечасто (≥1/1000 та < 1/100); рідко (≥1/10 000 та < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000). Інфекції та інвазії Нечасто – кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит). Кровоносна та лімфатична системи. Часто – еозинофілія та тромбоцитоз. Нечасто – лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія. Дуже рідко – лімоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз. Імунна система Дуже рідко – анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію). Нервова система Нечасто – запаморочення, головний біль. Дуже рідко – парестезії. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих з нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена. Судинні порушення Часто – флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату. Часто – діарея. Нечасто – нудота, блювання, біль у животі та коліт. Дуже рідко – порушення смаку. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний із Clostridium difficile і може виявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту. Часто – транзиторне підвищення рівня одного або декількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза). Дуже рідко – жовтяниця. Часто – макулопапульозні висипання або кропив’янка. Нечасто – свербіж, шкірні висипання, свербіж, кропив’янка. Дуже рідко – ангіоедема, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Загальні розлади та розлади в місці введення Часто – біль та/або запалення в місці внутрішньовенної ін’єкції. Нечасто – гарячка. Лабораторні показники Часто – позитивний тест Кумбса. Нечасто – як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну в сироватці. Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5% пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок. Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища не відоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування Цефтазидиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму. Як і інші антибіотики, Зідан може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів. Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатись при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест). Цефтазидим не впливає на лужно-пікратний метод визначення креатиніну.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі не вище 25 °С або протягом 7 днів при температурі не вище 4 °С.

Порошок у скляному флаконі ємністю 20 мл, закупореному пробкою та алюмінієвим ковпачком. По 1 флакону вміщують у пачку.

Без рецепту.

НесумісністьЦефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення. Тому він не рекомендується як розчинник. Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці. Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між використанням цих двох препаратів. МісцезнаходженняУкраїна, 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 14.Тел/факс: 044 496 19 94, e-mail: avant_pharm@ukr.net