Вазопамід таблетки інструкція по застосуванню

діюч а речовина: іndapamide;

1 таблетка пролонгованої дії, вкрита плівковою оболонкою, містить індапаміду 1,5 мг;

допомiжнi речовини: лактоза, моногiдрат; повiдон; гіпромелоза; кремнiю діоксид колоїдний безводний; магнiю стеарат;

плівкова оболонка: Опадрай білий II 85 F 18378, що містить спирт полівініловий, макрогол 3350, титану дiоксид (E 171), тальк.

44 В Теодор Палладі, 3-ій район, Бухарест, код 032266, Румунія.

Фармакодинаміка.

Індапамiд — сульфонамiдний діуретик з індоловим кільцем, який фармакологiчно споріднений із тiазидними діуретиками та призначається для лікування артеріальної гіпертензії.

Індапамід діє на рівні нирок і судин.

Індапамiд інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів у сечу та меншою мірою−екскрецію калію та магнію, підвищуючи таким чином діурез.

Антигіпертензивна дія індапаміду триває 24 години при незначному діуретичному ефекті.

Більше того, його антигіпертензивна дія зберігається навіть у гіпертензивних пацієнтів з артеріальною гіпертензією на гемодіалізі.

Антигіпертензивна дія індапаміду пов’язана з покращенням еластичності артерій та зменшенням резистентності артеріол i загального периферичного опору судин.

Індапамід діє на рівні судин шляхом:

— зменшення скоротливої здатності гладких м’язів судин, що пов’язано зі змінами трансмембран-ного обміну іонів (головним чином кальцію);

— стимуляції синтезу простагландину PGE2 та простацикліну PGI2 (вазодилататор та інгібітор агрегації тромбоцитів).

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Більше того, як показали дослідження різної тривалості (короткої, середньої та довгої) за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією, індапамід:

— не впливає на метаболізм лiпiдiв (тригліцерин, холестерин ЛПНЩ та холестерин ЛПВЩ),

— не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет.

При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів та тіазидоподібних діуретиків не збільшується, тоді як кількість небажаних явищ зростає. Якщо лікування є недостатньо ефективним, збільшувати дозу не рекомендується.

Фармакокінетика.

Лікарська форма забезпечує поступове рівномірне вивільнення фракції індапаміду в шлунково-кишковому тракті, де він швидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація в крові досягається приблизно через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози 1,5 мг. При повторному прийомі препарату коливання концентрації індапаміду в плазмі крові в інтервалі між прийомами доз зменшується.

Вживання їжі сповільнює швидкість абсорбції, але не знижує її. Біодоступність становить 93 %. Зв’язування з білками плазми - приблизно 79 %, може сорбуватися еритроцитами. Рівноважний стан встановлюється через 7 днів регулярного приймання. Проникає через гістогематичні бар’єри (у тому числі плацентарний) і в грудне молоко. Зазнає біотрансформації в печінці і виводиться у вигляді неактивних метаболітів, в основному нирками — 70 % і через кишечник — 22 %. Період напіввиведення становить 14-24 години.

Фармакокінетичні параметри не змінюються у пацієнтів із нирковою недостатністю. У літніх хворих не спостерігається кумуляції препарату.

Есенціальна гіпертензія у дорослих.

— Підвищена чутливість до індапаміду, інших сульфонамідів або до будь-яких інших компо-нентів препарату;

— тяжка ниркова недостатнiсть;

— печінкова енцефалопатія та тяжке порушення функції печiнки;

— гіпокаліємія.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки застосування тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення енцефалопатії, особливо при порушеннях електролітного балансу. В такому випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.

У пацієнтів літнього віку креатинін плазми має бути на рівні, що відповідає віку, масі тіла та статі пацієнтів. Пацієнтам літнього віку індапамід може призначатись, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення функції нирок незначні.

Ниркова недостатність та діуретики. Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше ніж 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення функції незначні (креатинін плазми нижче рівня 25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л у дорослих). Гіповолемія, спричинена втратою води та натрію внаслідок застосування діуретиків, на початку лікування призводить до зниження гломерулярної фільтрації. Це може призвести до підвищення рівня сечовини у крові та креатиніну плазми. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не має наслідків у осіб із нормальною функцією нирок, але може погіршити існуючу ниркову недостатність.

Фоточутливість. Повідомляли про випадки реакцій фоточутливості у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики. При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендовано припинити. Якщо є необхідність знову призначити діуретики, рекомендовано захистити вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.

Допоміжні речовини.

Лікарський засіб містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, синдромом глюкозо-галактози, недостатністю лактази Лаппа не повинні застосовувати цей лікарський засіб.

Баланс води та електролітів

Рівень натрію у плазмі крові

Необхідно контролювати рівень натрію у плазмі крові перед початком лікування та надалі регулярно під час лікування. Зниження рівня натрію у плазмі крові може бути спочатку безсимптомним, тому регулярний моніторинг є необхідним. Моніторинг рівня натрію слід проводити частіше у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із цирозом печінки. Будь-який діуретик може спричинити виникнення гіпонатріємії, що іноді має серйозні наслідки. Гіпонатріємія із гіповолемією може призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії; супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі).

Рівень калію в плазмі крові

Зниження рівня калію плазми із виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Ризик виникнення гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л) слід попередити у певних категорій пацієнтів високого ризику, таких як пацієнти літнього віку, пацієнти, які недостатньо харчуються та/або пацієнти, які приймають багато ліків, пацієнти з цирозом печінки, що супроводжується набряками та асцитом, пацієнти з ішемічною хворобою серця та пацієнти із серцевою недостатністю. В цьому випадку гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів та ризик виникнення аритмій.

Пацієнти, які мають подовжений QТ-інтервал вродженого або ятрогенного генезу, також належать до груп ризику. У таких пацієнтів гіпокаліємія, як і брадикардія, можуть спричиняти розвиток тяжких порушень серцевого ритму, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует, яка може бути летальною.

У всіх вищезазначених випадках необхідний більш частий контроль рівня калію в крові. Перший аналіз потрібно зробити протягом першого тижня лікування. У разі виявлення гіпокаліємії необхідна її корекція.

Рівень глюкози в крові

У пацієнтів із цукровим діабетом особливо важливо контролювати глюкозу крові при наявності гіпокаліємії.

Рівень кальцію в плазмі крові

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію із сечею та призводити до незначного й тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі крові. Виникнення гіперкальціємії може бути пов’язане з недіагностованим гіперпаратиреоїдизмом. У таких випадках слід припинити лікування та обстежити функцію паращитовидних залоз.

Рівень сечової кислоти у крові

У пацієнтів із підвищеним рівнем сечової кислоти може бути тенденція до підвищення кількості нападів подагри.

У спортсменів індапамід може спричинити позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.

Вагітність

Дані щодо застосування індапаміду вагітним жінкам відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Наслідком тривалого застосування тіазидного діуретика під час ІІІ триместру вагітності може бути зниження об’єму циркулюючої крові вагітної жінки та матково-плацентарного кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію і затримку розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого токсичного впливу на репродуктивність. Як запобіжний захід бажано уникати застосування індапаміду під час вагітності.

Період годування груддю

Дані щодо проникнення індапаміду/метаболітів у грудне молоко недостатні. Можуть розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для новонароджених/немовлят виключати не можна. Індапамід належить до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких під час годування груддю пов’язують зі зменшенням або навіть пригніченням лактації. Індапамід протипоказаний у період годування груддю.

Фертильність

Дослідження репродуктивної токсичності показали відсутність впливу на фертильність самців та самок щурів. Впливу на фертильність людини не очікується.

Індапамід не впливає на пильність. Але у разі виникнення небажаних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»), у тому числі симптомів, пов’язаних зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або у комбінації з іншим антигіпертензивним засобом, здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами може бути порушеною.

Препарат не застосовувати дітям через недостатню кількість даних щодо безпеки та ефективності застосування для цієї групи пацієнтів.

Для перорального застосування.

Рекомендована доза — 1 таблетка (1,5 мг) на добу, бажано вранці. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою.

Застосування більш високих доз препарату не призводить до збільшення антигіпертензивного ефекту, але діуретичний ефект зростає.

Тривалість курсу лікування визначає лікар.

Максимальна добова доза — 1 таблетка.

Ниркова недостатність (див. розділи «Протипоказання» і «Особливості застосування»).

Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ˂ 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначним.

Літній вік (див. розділ «Особливості застосування»)

У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові повинен відповідати віку, масі тіла та статі. Пацієнтам літнього віку Вазопамід можна призначати, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначним.

Пацієнти із порушеннями функції печінки (див. розділи «Протипоказання» і «Особливості застосування»)

У разі тяжкого порушення функції печінки лікування препаратом протипоказане.

Індапамід не виявлявся токсичним у дозах до 40 мг, що у 27 разів перевищує рекомендовану терапевтичну дозу.

Симптоми гострого отруєння здебільшого проявляються у вигляді порушень водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія); нудота, блювання, артеріальна гіпотензія, судоми, сонливість, запаморочення, поліурія або олігурія аж до анурії (що спричинена гіповолемією).

Лікування: швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.

Більшість небажаних ефектів, як клінічних, так і з боку лабораторних показників, є дозозалежними. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики, у тому числі індапамід, можуть спричинити небажані ефекти, зазначені за такою частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 - < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 - < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можна визначити з доступних даних).

З боку системи крові: дуже рідко — тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз.

З боку нервової системи: рідко — запаморочення (вертиго), підвищена втомлюваність, головний біль, парестезія; частота невідома — непритомність (можливо, пов’язана з гіпокаліємією).

З боку органів зору: частота невідома— міопія, розмитість зору, порушення зору.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко — аритмія, артеріальна гіпотензія; частота невідома — torsade de pointes — пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу пірует, яка може бути летальною (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З боку травного тракту: нечасто — блювання; рідко — нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко — панкреатит.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко — ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко — порушення функції печінки; частота невідома —при печінковій недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» і «Особливості застосування»), гепатит, підвищені показники ферменту печінки.

З боку шкіри та підшкірної тканини: реакції гіперчутливості, головним чином з боку шкіри, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій: часто — макропапульозні висипання; нечасто — пурпура; дуже рідко — ангіоневротичний набряк та/або кропив’янка, токсичний некроліз шкіри, синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома — можливе загострення існуючого системного червоного вовчака. Повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування»).

Лабораторні показники: частота невідома — подовження інтервалу Q−T на ЕКГ (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Особливості застосування»); підвищення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові під час лікування тіазидними та тіазидоподібними діуретиками (див. розділ «Особливості застосування»); раціональність призначення цих діуретиків потрібно ретельно зважити перед призначенням пацієнтам із подагрою та цукровим діабетом; підвищення рівня печінкових ферментів.

Метаболічні порушення: гіпокаліємія (концентрація калію ≤ 3,4 ммоль/л) спостерігалася у 10 % досліджених пацієнтів і рівень калію < 3,2 ммоль/мл спостерігався у 4 % пацієнтів через 4—6 тижнів лікування. Через 12 тижнів лікування середнє зниження концентрації калію становило 0,23 ммоль/л; дуже рідко — гіперкальціємія; частота невідома — зниження рівня калію із виникненням гіпокаліємії, зокрема серйозної, у певних категорій пацієнтів високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»), гіпонатріємія з гіповолемією може призвести до дегідратації та ортостатичної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища — низькі).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після схвалення лікарського засобу дозвільними органами є важливою процедурою. Це дає змогу здійснювати постійний моніторинг співвідношення «користь/ризик» застосування цього лікарського засобу.

У разі виникнення небажаних проявів, побічних реакцій або у разі відсутності терапевтичної дії необхідно повідомити за адресою ТОВ «Алвоген Україна», 02660, м. Київ, Броварський проспект, 5 «И», тел./факс +38 044517-75-00.

Комбінації, що не рекомендуються

Літій. Можливе підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування внаслідок зменшення виведення літію (як і при безсольовій дієті). Якщо потрібне призначення діуретика, необхідно проводити ретельний моніторинг рівня літію у плазмі крові та відкоригувати його дозу.

Діуретики. Не рекомендується одночасне застосування індапаміду з діуретиками, які можуть спричиняти гіпокаліємію (буметанід, фуросемід, піретанід, тіазиди і ксипамід).

Комбінації, що потребують обережності

Препарати, що можуть спричинити виникнення torsades de pointes (пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу пірует):

— антиаритмічні препарати класу Іа (квінідин, гідроквінідин, дизопірамід);

— антиаритмічні препарати класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

— деякі антипсихотичні препарати:

— фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин);

— бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд);

— бутирофенони (дроперидол, галоперидол);

— інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний.

При застосуванні індапаміду з вищезазначеними лікарськими засобами підвищується ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes (гіпокаліємія є фактором ризику). Перед призначенням такої комбінації перевіряють рівень калію та у разі необхідності коригують його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, рівень електролітів у плазмі крові та робити ЕКГ. За наявності гіпокаліємії слід застосовувати препарати, що не спричиняють виникнення пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует.

Нестероїдні протизапальні препарати(для системного застосування),включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота у великих дозах (≥ 3 г/добу):

— можуть зменшувати антигіпертензивний ефект індапаміду;

— у зневоднених пацієнтів підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (через зниження гломерулярної фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту ( АПФ). Можливе виникнення раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим рівнем натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).

Артеріальна гіпертензія. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, у яких попереднє застосування діуретика призвело до зниження рівня натрію, необхідно: або за 3 доби до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретика та потім у разі необхідності відновити терапію діуретиком,або розпочинати прийом інгібітора АПФ з низької початкової дози з подальшим поступовим збільшенням дози.

Застійна серцева недостатність. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю розпочинати застосування інгібітора АПФ слід з мінімальної дози та, можливо, після зниження дози попередньо призначеного діуретика, який виводить калій.

У будь-якому випадку необхідно проводити контроль функції нирок (креатиніну плазми) під час перших тижнів лікування інгібітором АПФ.

Препарати, одночасне застосування з якими може спричинити гіпокаліємію:глюко- та мінералокортикоїди (для системного призначення), амфотерицин В (внутрішньовенний), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику, підвищують ризик виникнення гіпокаліємії (адитивний ефект). Слід контролювати та у разі необхідності проводити корекцію калію у плазмі крові, особливо при одночасній терапії серцевими глікозидами. Рекомендується призначати проносні препарати, що не стимулюють перистальтику.

Серцеві глікозиди. Наявність гіпокаліємії сприяє кардіотоксичності серцевих глікозидів. Слід контролювати рівень калію у плазмі крові та ЕКГ-контроль та у разі необхідності коригувати терапію.

Баклофен посилює антигіпертензивну дію препарату. На початку терапії необхідно відновити водно-електролітний баланс пацієнта та контролювати у нього функцію нирок.

Комбінації, що потребують особливої уваги

Алопуринол. Одночасне застосування з індапамідом може призвести до підвищення частоти виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Препарати наперстянки. Зниження рівня калію в крові, що спричиняє збільшення токсичних ефектів препаратів наперстянки. Необхідно контролювати рівень калію в крові та ЕКГ, а також у разі необхідності переглянути терапію.

Комбінації, що потребують уваги

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен)

Якщо існує доцільність призначення такої комбінації деяким пацієнтам, не виключається можливість виникнення гіпокаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет або з нирковою недостатністю) або гіперкаліємії. Слід контролювати рівень калію у плазмі крові та ЕКГ-контроль та у разі необхідності переглянути терапію.

Метформін. Підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу у разі розвитку функціональної ниркової недостатності внаслідок прийому діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби. При виникненні дегідратації, що була спричинена прийомом діуретиків, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики. Посилення антигіпертензивного ефекту та ризику розвитку ортостатичної гіпотензії за рахунок адитивного ефекту.

Солі кальцію. Можливе виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію із сечею.

Циклоспорин, такролімус. Можливе підвищення креатиніну у плазмі крові без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть у разі відсутності зниження рівня води/натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії). Зменшення антигіпертензивної дії індапаміду внаслідок затримки води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у картонній пачці.

За рецептом.