Триналгін інструкція по застосуванню

1 мл розчину містить метамізолу натрію (анальгіну) 500 мг,

пітофенону гідрохлориду 2 мг,

фенпіверинію броміду 0,02 мг;

допоміжні речовини: спирт бензиловий (консервант), хлорбутол (консервант), вода для ін’єкцій.

Прозора рідина світло-жовтого кольору.

Фармакодинаміка. До складу препарату входять три діючих компоненти: аналгетик (метамізол натрію), спазмолітик (пітофенону гідрохлорид) і холінблокуючий засіб (фенпіверинію бромід).

Метамізол – це похідне піразолону, виявляє знеболюючу, жарознижуючу та помірну протизапальну дію. Основним механізмом дії є пригнічення біосинтезу простагландинів – модуляторів больової чутливості, терморегуляції та запалення у центральній нервовій системі та периферичних тканинах. Пітофенон подібно до папаверину справляє пряму міотропну дію на гладкі м`язи внутрішніх органів і викликає їх розслаблення. Фенпіверинію бромід за рахунок холінблокуючої дії викликає додаткове розслаблення гладких м`язів. Сполучення трьох компонентів препарату сприяє взаємному потенціюванню фармакотерапевтичного ефекту, який виявляється у зменшенні болю, розслабленні гладких м`язів, зниженні температури тіла. Триналгін справляє швидкий і довготривалий аналгетичний ефект, що має пряму периферійну дію на спастичне скорочення гладких м’язів. Препарат має пряму дію на клітини м’язів, а також на проходження вагусного імпульсу.

Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні препарат протягом кількох хвилин рівномірно розподіляється у тканинах організму. Для препарату характерний високий ступінь всмоктування у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, який досягається шляхом пасивної дифузії. Протягом перших 30 хв після введення концентрація в сироватці крові досягає приблизно 50% від максимального рівня. Максимальна концентрація настає через 1-1,5 год після застосування препарату. Метамізол натрію частково зв’язується білками крові. Виводиться із сечею у вигляді метаболітів. Проходить крізь плаценту та проникає в грудне молоко.

Для купірування спазмів гладких м’язів шлунково-кишкового тракту та урогенітальної системи – шлункової та кишкової коліки, спазмів сечовода, тенезмів сечового міхура, ниркової коліки, жовчної коліки при холелітіазі, спастичних дискінезій, спастичної дисменореї (як спазмолітичний та аналгетичний засіб).

Препарат не призначають за наявності підвищеної чутливості до будь-якого його компонента. Іншими протипоказаннями є гостра порфірія печінки, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гематолітичні захворювання (агранулоцитоз і лейкопенія), вагітність (перший і третій триместри), період лактації, діти віком до 5 років, аденома простати ІІ і ІІІ ступеня, атонія жовчного і сечового міхура.

Не слід змішувати Триналгін з іншими препаратами в одній ємкості. При появі симптомів підвищеної чутливості, порушеннях ниркової функції або відхилень картини крові необхідно відмінити лікування препаратом. При застосуванні Триналгіну хворому не можна вживати алкогольні напої. Застосування Триналгіну не впливає на здатність керування автомобілем та виконання робіт, що потребують підвищеної уваги.

Препарат не призначають під час вагітності (перший і третій триместри), лактації.

Не призначають дітям віком до 5 років.

Дорослим і дітям старше 15 років при гострих коліках препарат призначають внутрішньовенно, по 1 ампулі (5 мл), який вводять протягом 5-8 хв. Повторне введення рекомендується через 6-8 год. При внутрішньом’язовому способі введення дія препарату починається через 20-30 хв. Тривалість такого застосування не повинна перевищувати 3 діб. Одноразову і добову дозу, а також тривалість курсу лікування визначають залежно від вираженої клінічної симптоматики і етіопатогенезу захворювання.

При помірно вираженому спастичному болю вводять внутрішньовенно 2 мл Триналгіну. При неінтенсивній коліці Триналгін призначають внутрішньо`мязово, по 2,5 мл розчину 2-3 рази на добу. Разова доза для дорослих і дітей старше 15 років становить 2-5 мл (внутрішньовенно та внутрішньом`язово); добова доза становить 10 мл. Для дітей добову дозу визначають з урахуванням маси тіла:

При передозуванні може спостерігатися нудота, блювання, сухість у роті, інколи – артеріальна гіпотензія, слабкість, сонливість, порушення функцій печінки та нирок. Лікування симптоматичне, форсований діурез.

Найчастіше небажані побічні явища складаються із симптомів підвищеної чутливості (звичайно шкіри), у більш тяжких випадках виникають синдроми Лаєлла і Стівенса-Джонсона, анафілактоїдні реакції і в найбільш тяжких – шок. Інколи виникає сухість у роті, затримка сечі, порушення зору. Описані випадки порушення функції нирок. Одним з найбільш серйозних побічних ускладнень при застосуванні препарату є його гематотоксична дія.

Метаболіти метамізолу можуть забарвлювати сечу у червоний колір.

Одночасне застосування Триналгіну та інших ненаркотичних аналгетиків (ацетилсаліцилової кислоти) може сприяти підсиленню токсичної дії. Трициклічні антидепресанти (іміпрамін, амітриптилін), пероральні протизачаткові засоби (нон-овлон), алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію у печінці та підвищують його токсичність. Барбітурати (фенобарбітал), фенілбутазон зменшують дію метамізолу натрію. Одночасне застосування Триналгіну і циклоспорину зменшує рівень останнього у крові. Транквілізатори (діазепам) та снотворні (золпідем) підсилюють знеболюючу дію Триналгіну. При одночасному застосуванні з хлорпромазином може спостерігатися зниження температури тіла.