Теризидон капсули інструкція по застосуванню

діюча речовина: теризидон;

1 капсула містить теризидону 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, динатрію едетат, гіпромелоза, магнію стеарат;

склад капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), хіноліновий жовтий (Е 104), жовтий захід FCF (Е 110), понсо 4R (Е 124), патентований синій V (Е 131).

тверді желатинові капсули розміру 0 з корпусом та кришечкою синього кольору, що містять гранули білого або майже білого кольору.Термін придатності. 2 роки.

Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, будинок 8.

Фармакодинаміка.

Теризидон повністю блокує фермент, який перетворює аланін в аланіл-аланіндипептид — основний компонент мікробної стінки мікобактерій. Не існує перехресної резистентності з іншими протитуберкульозними препаратами. Теризидон має виражені і широкі протимікробні властивості і значно впливає не тільки на штами, що спричиняють туберкульоз або інфекції сечового тракту, але також на штами, резистентні до інших відомих антибіотиків. МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) теризидону до чутливих штамів становить 4-130 мг/мл.

Чутливі до теризидону штами Mycobacterium tuberculosis, Bacillus subtilis, Candida albicans, Escherichia coli, Klebsiella pneumonie, Staphylococcus epidermis, Pasteurella multocida, Pseudomonas aeruginosa, Shigella, Salmonella enteritidis, Staphylococcus aureus, різні штами Streptococcus, включаючи S. рyogenes і рикетсії, що спричиняють тиф, паратиф, ендемічний висипний тиф.

Фармакокінетика.

Найзначнішими властивостями теризидону є здатність забезпечувати високі плазмові та уринарні концентрації після застосування препарату внутрішньо, що робить препарат особливо зручним для лікування інфекцій сечовивідного тракту, включаючи хронічні форми.

Абсорбція.

Після застосування внутрішньо теризидон швидко і повністю (70-90 %) абсорбується при прийомі натще з досягненням піку плазмової концентрації протягом 2-4 годин.

Розподіл.

Широко розповсюджується по тканинах і рідинах організму, таких як легені, жовч, цереброспінальна рідина, асцитична рідина, плевральна рідина, синовіальна рідина, лімфа, сперма. Спостерігається дуже добра проникність у цереброспінальну рідину (80-100 % плазмової концентрації) з найвищим рівнем при запаленні менінгеальних оболонок.

Метаболізм і екскреція.

Екскреція через сечові шляхи відбувається повільно і поетапно, таким чином, навіть через 24 години після застосування внутрішньо плазмовий рівень зберігається на середині пікової плазмової концентрації. Тривала екскреція сечовивідними шляхами призводить до підтримки ефективних сечових концентрацій протягом 12 годин; 60-70 % екскретується в незміненому вигляді з сечею шляхом гломерулярної фільтрації; невелика кількість екскретується з калом; невелика кількість метаболізується.

Теризидон має низький ступінь ниркової недостатності і легко переноситься більшістю пацієнтів, таким чином, препарат придатний для тривалого застосування, необхідного при лікуванні туберкульозу.

Легеневий і позалегеневий туберкульоз, включаючи туберкульоз нирок і сечостатевої системи (при резистентності мікобактерій туберкульозу до основних протитуберкульозних засобів і неефективності іншої протитуберкульозної терапії).

Підвищена чутливість до теризидону або до інших компонентів препарату.

Тяжка ниркова недостатність, епілепсія, психози, алкоголізм.

Лікування теризидоном необхідно припинити або зменшити дозування у разі виникнення алергічних реакцій або симптомів ураження нервової системи. Отруєння може спостерігатися, якщо рівень препарату в крові вище 30 мг/л, що є результатом передозування або порушення кліренсу препарату. Терапевтичний індекс цього лікарського засобу низький.

Під час застосування препарату потрібно контролювати гематологічні показники, видільну функцію нирок, рівень препарату в крові та функцію печінки, неврологічний статус. У випадку виникнення безсоння рекомендовано використовувати невеликі дози транквілізаторів.

Перед початком лікування слід виділити культуру мікроорганізмів та визначити чутливість штаму до теризидону. У разі туберкульозної інфекції слід визначити чутливість штаму до інших протитуберкульозних засобів.

Під час лікування пацієнтів з порушеною функцією нирок, які приймають добову дозу препарату більше 500 мг і у яких спостерігаються симптоми передозування, рівень теризидону в крові потрібно контролювати щонайменше 1 раз на тиждень. Дозу коригувати таким чином, щоб підтримуючий рівень препарату в крові був нижче 30 мг/л.

Протисудомні та седативні препарати можуть бути ефективними для профілактики симптомів ураження центральної нервової системи, наприклад судом, збудження, тремору.

Хворі, які приймають більше 500 мг теризидону на добу, повинні перебувати під наглядом лікаря через ризик виникнення симптомів передозування.

Для профілактики побічних нейротоксичних ефектів призначати психотропні препарати бензодіазепінового ряду: діазепам (5 мг) або феназепам (1 мг) на ніч, ноотропні препарати: пірацетам (по 800 мг двічі на добу), піридоксин, глютамінову кислоту 1 г 3 рази на добу.

У деяких випадках застосування теризидону та інших протитуберкульозних препаратів призводить до розвитку недостатності вітаміну В12 або фолієвої кислоти в організмі, мегалобластної та сидеробластної анемії. У разі виникнення анемії під час прийому протитуберкульозних засобів лікар повинен оглянути хворого і призначити відповідне лікування.

У випадку проведення амбулаторного лікування та виникнення у пацієнтів депресії чи зміни поведінки родичі повинні негайно повідомити лікаря.

До складу капсули входять барвники жовтий захід FCF (Е 110) та понсо 4R (Е 124), що можуть спричиняти алергічні реакції.

Не встановлено, чи проявляє теризидон негативний вплив на розвиток плода при прийомі його вагітними жінками і чи впливає він на репродуктивну функцію. Теризидон можна призначати вагітним під наглядом лікаря тільки у разі, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Концентрація в грудному молоці близька до концентрації теризидону у плазмі крові вагітної. Під час лікування слід припинити годування груддю.

Препарат може спричиняти розвиток побічних реакцій з боку центральної нервової системи, тому при застосуванні препарату слід утримуватись від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.

Безпека та ефективність застосування теризидону для дітей невідомі, тому не рекомендується призначати препарат дітям.

Доза для дорослих становить 250 мг (1 капсула) 3 рази на добу.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15-20 мг/кг маси тіла.

Дозування для пацієнтів літнього віку.

Хворим віком від 60 років з масою тіла менше 60 кг приймати по 250 мг 2 рази на добу.

Симптоми. Може спостерігатися гостре отруєння, якщо дорослий хворий прийняв більше 1 г препарату. Хронічна токсичність залежить від дозування та може виникати, якщо в організм щодоби надходить більше 500 мг препарату. У разі необхідності застосування препарату хворим з порушенням функції нирок див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування».

Зазвичай токсичні ефекти проявляються з боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, підвищена дратівливість, парестезії, дизартрії, психози. У разі прийому високих доз можливе виникнення периферичних парезів, судом та коми чи посилення проявів інших побічних реакцій. Етанол підвищує ризик виникнення епілептичних нападів.

Лікування. Рекомендується проводити симптоматичне та підтримуюче лікування, активоване вугілля ефективніше для зменшення всмоктування препарату, ніж промивання шлунка. У випадку розвитку нейротоксичних ефектів потрібно застосовувати 200-300 мг піридоксину на добу. Під час гемодіалізу теризидон виводиться з крові, але не виключений розвиток токсичного ефекту, що може становити загрозу для життя.

Можливі реакції гіперчутливості, включаючи висипи на шкірі, свербіж.

З боку нервової системи: судоми, сонливість, безсоння, головний біль, тремор, дизартрія, запаморочення, периферичні парези, гіперрефлексії, великі та малі напади клонічних судом та кома.

Психічні порушення: сплутаність свідомості, що супроводжується втратою пам’яті, психози, навіть зі спробами самогубства, зміни настрою, зміни поведінки, манія, депресія, підвищена дратівливість, агресивність.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, включаючи мегалобластну та сидеробластну анемію.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення рівня амінотрансфераз печінки.

З боку травного тракту: нудота, печія, діарея, особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки.

Спостерігалася гостра серцева недостатність, загострення хронічної серцевої недостатності у хворих, які приймали 1-1,5 г теризидону на добу.

Одночасне застосування етіонаміду потенціює нейротоксичні ефекти теризидону. Алкоголь та теризидон несумісні, особливо при прийомі великих доз препарату (алкоголь підвищує ризик виникнення епілептичних нападів).

Вітамін В6 зменшує токсичний вплив на центральну нервову систему.

Хворі, які приймають теризидон та ізоніазид, повинні знаходитись під наглядом лікаря, оскільки при цій комбінації можливе посилення токсичного ефекту на центральну нервову систему і може знадобитися корекція дози.

При одночасному застосуванні з фенітоїном можливе підвищення рівня фенітоїну в крові.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 капсул у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону.

За рецептом.