Спазмоблок інструкція по застосуванню

Діючі речовини: 1 таблетка містить метамізолу натрію (у формі метамізолу натрію моногідрату) 500 мг, пітофенону (у формі пітофенону гідрохлориду) 5 мг, фенпіверинію броміду 0,1 мг;

допоміжні речовини: крохмаль пшеничний, целюлоза мікрокристалічна, тальк, натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, желатин, магнію стеарат.

Круглі, плоскі таблетки білого або майже білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з рискою з одноro 6оку.

У складі препарату містяться три діючі компоненти. Завдяки комбінації антиспазматичного (пітофенону гідрохлориду і фенпіверину броміду) та аналгетичного (натрію метамізолу) компонентів препарат застосовують, коли необхідно отримати швидкий та довготривалий спазмолітичний ефект, а саме: при нирковій коліці, спазмах гладких м'язів сечовивідних шляхів, спазмах шлунка, кишечнику, при жовчній коліці, спастичній дисменореї, мігренеподібних станах і в інших випадках, які супроводжуються спазмом гладкої мускулатури та больовим синдромом. Аналгетична дія метамізолу натрію пов'язана з центральним і периферичним механізмом. Метамізол натрію пригнічує циклооксигеназний шлях метаболізму арахідонової кислоти, а також перешкоджає вивільненню простагландинів, які підвищують чутливість організму до больових подразників. Пітофенон, подібно до папаверину, чинить пряму міотропну дію на гладкі м'язи та викликає їх розслаблення. Фенпівериній за рахунок холіноблокуючої дії чинить додатковий розслаблюючий вплив на гладкі м'язи.

Симптоматичне лікування больового синдрому при спазмах гладких м'язів внутрішніх органів:

- шлункові та кишкові коліки;

- ниркові коліки при нирковокам'яній хворобі;

- спастична дискінезія жовчних шляхів;

- дисменорея.

-Гіперчутливість до активних речовин, до похідних піразолону або до інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

- Тяжка печінкова і ниркова недостатність.

- Гостра печінкова порфірія.

- Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

- Непрохідність шлунково-кишкового тракту і мегаколон.

- Гематологічні захворювання (агранулоцитоз, лейкопенія, апластична анемія).

- Аденома передміхурової залози II і III ступеня.

- Атонія жовчного і сечового міхура.

- Підозра на хірургічну патологію

- Колаптоїдні стани.

- Тахіаритмія.

- Закритокутова глаукома.

- Вагітність та період годування груддю.

- Дитячий вік до 15 років.

При лікуванні препаратом Спазмоблок існує ризик розвитку анафілактичних реакцій. При перших ознаках гіперчутливості введення препарату негайно припиняють і приймають термінові заходи для купірування стану (адреналін, глюкокортикоїди, антигістамінні препарати).

Ризик виникнення реакцій гіперчутливості підвищений в осіб з харчовою і медикаментозною гіперчутливістю або з атопічними захворюваннями (сінний нежить, бронхіальна астма).

При лікуванні метамізолом існує ризик появи агранулоцитозу. Розвиток агранулоцитозу не залежить від дози і його не можна передбачити. Він може розвинутися після першої дози або після багаторазового застосування. При лікуванні препаратом Спазмоблок пацієнтів із гематологічними захворюваннями, в тому числі в анамнезі, необхідно проводити оцінку співвідношення ризик/користь та контролювати гематологічний статус під час лікування.

При захворюваннях нирок та печінки режим дозування слід добирати індивідуально через можливі побічні ефекти метамізолу на нирки та подовження періоду напіввиведення метаболітів метамізолу при порушеннях функції гепатоцитів.

Препарат слід обережно застосовувати пацієнтам з обструктивними захворюваннями травного тракту (ахалазія, пілородуоденальний стеноз). Багаторазове застосування препарату Спазмоблок у цих випадках може викликати затримку шлунково-кишкового вмісту і інтоксикацію.

Застосування препарату Спазмоблок у пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, атонією кишечнику, паралітичним ілеусом, глаукомою, міастенією гравіс, захворюваннями серця (аритмія, ішемічна хвороба серця, застійна серцева недостатність), гіпертиреоїдизмом потребує особливої обережності і контролю з боку лікаря.

З обережністю застосовують при лікуванні пацієнтів з артеріальним тиском нижче 100 мм рт. ст.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам зі спадковою непереносимістю глюкози-галактози.

Не застосовують у період вагітності.

Препарат проникає у грудне молоко, тому при його застосуванні потрібно припинити годування груддю на 48 годин з моменту введення препарату.

Дітям віком до 15 років препарат не застосовують.

Дорослі та діти старше 15 років. Застосовують внутрішньо після їди, запиваючи водою. Для дорослих і дітей старше 15 років призначають по 1 таблетці 1 -2 рази на добу. Максимальна добова доза 2 таблетки. Тривалість застосування - не більше 3 днів.

Спостерігаються блювання, відчуття сухості в роті, зменшення потовиділення, порушення акомодації, артеріальна гіпотензія, сонливість, сплутаність свідомості, порушення функції печінки та нирок, судоми.

Лікування: припинити застосування препарату і вжити заходів для його швидкого виведення з організму (форсований діурез, вливання водно-сольових розчинів, за необхідності - гемодіаліз). Застосовуються симптоматичні засоби. Специфічного антидоту немає.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тахікардія, порушення серцевого ритму.

З боку кровотворної і лімфатичної системи: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія,

гранулоцитопенія, анемія.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль.

З боку органів чуття (зір): зорові порушення, порушення акомодації, кон'юнктивіт.

З боку травного тракту: сухість у роті, запор, загострення гастриту і виразкової хвороби шлунка, відчуття печіння в епігастральній ділянці.

З боку сечової системи: затримка сечі, утруднене сечовипускання, протеїнурія, олігурія, поліурія, анурія, інтерстиціальний нефрит, забарвлення сечі у червоний колір, порушення функції нирок.

З боку дихальної системи: бронхоспазм.

З боку шкіри і підшкірної тканини: висипання, кропив'янка (у тому числі на кон'юнктиві і

слизових оболонках носоглотки), свербіж, синдром Лайєлла і синдром Стівенса-Джонсона,

токсичний епідермальний некроліз, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, зниження потовиділення, пурпура, макулопапулярна екзантема, мультиформна еритема.

При проявах гіперчутливості, симптомів порушення ниркової функції або гематотоксичної дії застосування препарату слід припинити.

При застосуванні препарату слід уникати вживання алкоголю, оскільки існує ймовірність

взаємного потенціювання дії.

Кумаринові антикоагулянти. При одночасному застосуванні метамізол може зменшити

активність кумаринових антикоагулянтів у результаті індукції ферментів.

Хлорпромазин і інші похідні фенотіазину. При одночасному застосуванні з метамізолом існує ризик появи тяжкої гіпотермії.

Цикпоспорин. Метамізол знижує плазмові рівні циклоспорину при одночасному застосуванні.

Хлорамфенікол та інші мієлотоксичні засоби. При одночасному застосуванні з метамізолом існує

підвищений ризик появи пригнічення кісткового мозку.

Індуктори ферментів (барбітурати, глутетимід, фенілбутазон) можуть послабити дію метамізолу.

Метамізол набагато підвищує значення максимальних плазмових концентрацій хлороквіну.

Трициклічні антидепресанти, пероральні протизаплідні засоби, алопуринол уповільнюють

метаболізм метамізолу та посилюють його токсичність.

Одночасне застосування з іншими аналгетиками і НПЗЗ збільшує ризик розвитку проявів

гіперчутливості та появи інших побічних дій. Тіамазол і сарколізин підвищують ризик розвитку лейкопенії при застосуванні одночасно з метамізолом.

Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію препарату.

При одночасному застосуванні препарату Спазмоблок з препаратами хініну можливе посилення антихолінергічного ефекту. Метамізол може посилювати гіпоглікемічну активність пероральних протидіабетичних засобів.

Спазмоблок можна комбінувати з гіосцинбутилбромідом, фуросемідом, глібенкламідом.