Рибоксин-Біофарма інструкція по застосуванню

Біофарма, ПрАТ, м.Київ, Україна

Різні засоби, які стимулюють метаболічні процеси.

Фармакодинаміка. Рибоксин – похідне пурину, розглядається як попередник АТФ. На відміну від нуклеотідів і, зокрема, АТФ, володіє здатністю проникати через клітинну оболонку. Бере безпосередню участь в обміні глюкози і сприяє активізації обміну в умовах гіпоксії і при відсутності АТФ. Активує окислення ензимів, піровинної кислоти, забезпечує нормальний процес тканинного дихання, сприяє активуванню ксантіно-дегидрогенази.В організмі перетворюється на різні нуклеотиди, має відношення до обміну енергії і синтезу білка. Завдяки вищевказаним властивостям покращує обмінні процеси у міокарді, підвищує активність ряду ферментів циклу Кребса, збільшує силу скорочень серця, сприяє повнішому розслабленню міокарда в діастолі. Покращує коронарне кровопостачання і кровопостачання тканин, активує регенерацію тканин (особливо міокарда, слизової оболонки шлунку і кишечника).За типом дії відноситься до анаболічних речовин.Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні рибоксин швидко розподілюється у тканинах. Метаболізується в печінці, де повністю утилізується в біохімічних реакціях. Екстретується переважно з сечею.

Комплексне лікування ішемічної хвороби серця (стенокардія, порушення серцевого ритму), кардіоміопатії різного генезу; глікозидна інтоксикація, міокардит, захворювання печінки (гострі і хронічні гепатити, цироз печінки, алкогольні і медикаментозні ушкодження печінки, жирова дистрофія печінки), виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, відкритокутова форма глаукоми.

Індивідуальна гіперчутливість до препарату, гіперурикемія, подагра.

При появі свербежу та гіперемії шкіри лікування препаратом слід відмінити. Під час лікування необхідно контролювати рівень концентрації сечовини в крові та сечі. Обмеженням для застосування препарату є ниркова недостатність. При нирковій недостатності призначення препарату доцільне тільки тоді, коли, на думку лікаря, очікуваний ефект перевищує вірогідний ризик при застосуванні.

Не досліджувалось.

Не досліджувалась.

Дослідження не проводились.

Застосовують дорослим внутрішньовенно струминно (повільно) або краплинно, зі швидкістю 40-60 крапель за хвилину. На початку вводять 200 мг (10 мл 2 % розчину) 1 раз на добу, при добрій переносимості дозу можна збільшити до 400 мг (20 мл 2 % розчину) 1-2 рази на добу. При внутрішньовенному краплинному введенні препарат розводять 5 % розчином глюкози або 0,9 % розчином натрію хлориду (до 250 мл). Курс лікування – 10-15 днів.

Алергічні реакції, тахікардія, загострення подагри, посилення проявів побічних реакцій. Лікування – симптоматичне.

В окремих випадках можливі алергічні реакції: свербіж, гіперемія шкіри, шкірні висипи, підвищення концентрації сечової кислоти в крові, тахікардія. У рідких випадках при тривалому застосуванні та великих дозах можливе загострення подагри. 

При одночасному введенні з β-адреноблокаторами ефект препарату не знижується. При взаємодії із серцевими глікозидами препарат може попереджувати виникнення аритмій і посилювати позитивну інотропну дію.

3 роки.

Зберігати у захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 оС.

По 5 мл препарату в ампулі. По 10 ампул у пачці.

Без рецепту.

НесумісністьПрепарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці або одній інфузійній системі. Використовувати тільки рекомендовані розчинники.МісцезнаходженняУкраїна, 03680, м. Київ, вул. М.Амосова, 9.