Мотинорм інструкція по застосуванню

діюча речовина: domperidone;

5 мл препарату містить домперидону 5 мг;

допоміжні речовини: кислота молочна, сорбіту розчин, що не кристалізується 70 % (Е 420), гліцерин, сахароза, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), пропіленгліколь, барвник Жовтий захід FCF(Е 110), ароматизатор м'ятно-анісовий, вода очищена.

сироп світло-помаранчевого кольору з запахом анісу та м’яти.

Фармакодинаміка.

Домперидон - антагоніст рецепторів допаміну, прокінетик. Протиблювотна дія зумовлена поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів допаміну (Д2) у тригерній зоні хеморецепторів. Домперидон підвищує тонус в нижньому відділі стравоходу, покращує антродуоденальну рухливість та прискорює випорожнення шлунка. Практично не впливає на шлункову секрецію.

Фармакокінетика.

Домперидон швидко абсорбується з кишечнику після перорального прийому натщесерце з досягненням максимальних рівнів у плазмі крові через 30-60 хв. Знижена кислотність шлунка зменшує абсорбцію домперидону.

Біодоступність складає приблизно 15 %. їжа значно зменшує біодоступність домперидону. Зв'язування з білками крові становить 91-93 %.

Препарат метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання та N-дезалкілування. При дослідженнях метаболізму препарату in vitro з використанням діагностичних інгібіторів було встановлено, що ізофермент ЗА4 є основним ізоферментом системи цитохрому Р450, що приймає участь в процесі N-дезалкілування домперидону, тоді як ізоферменти CYP3A4, CYP1А2, CYP2E1 приймають участь в процесі ароматичного гідроксилювання домперидону. Препарат піддається екстенсивному первинному метаболізму в стінці кишечника та в печінці, що обумовлює його низьку біодоступність.

Виводиться нирками (31 %) та з фекаліями (66 %). У незмінному стані виводиться лише незначний відсоток препарату (10 % - з фекаліями і приблизно 1 % - нирками).

Період напіввиведення домперидону з плазми крові після прийому разової дози становить 7-9 годин.

Домперидон практично не проникає через гематоенцефалічний бар’єр.

Дорослі.

- Нудота та блювання; - епігастральне відчуття переповнення; - біль у верхній частині живота; - печія з закидом вмісту шлунка до рота або без закиду.

Діти.

- Ослаблення симптомів нудоти та блювання.

Мотинорм протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до компонентів препарату. Не слід застосовувати препарат, якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад, при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації.

Домперидон протипоказаний хворим з пролактин-секреторною пухлиною гіпофіза (пролактинома).

Протипоказане одночасне застосування кетоконазолу, еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYРЗА4, лікарських засобів, які подовжують інтервал QТ, таких як флуконазол, воріконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування з кетоконазолом, еритроміцином чи іншими потенційними інгібіторами CYРЗА4 може призвести до подовження інтервалу QТ. Мотинорм слід з обережністю застосовувати пацієнтам з факторами ризику пролонгації інтервалу QТ, включаючи гіпокаліємію, тяжку гіпомагніємію, органічні захворювання серця, одночасний прийом лікарських засобів, які подовжують інтервал QТ. У дослідженнях взаємодії з пероральною формою кетоконазолу відзначалось подовження QT-інтервалу. Хоча значення цього дослідження чітко не встановлено, слід обрати альтернативне лікування, якщо показана протигрибкова терапія кетоконазолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування при хворобах печінки: беручи до уваги високий рівень метаболізму домперидону в печінці, не слід призначати препарат хворим з печінковою недостатністю. Застосування при захворюваннях нирок: у хворих з тяжкою нирковою недостатністю (сироватковий креатинін > 6 мг/100 мл, тобто > 0,6 ммоль/л) період напіввиведення домперидону зростає з 7,4 до 20,8 годин, але рівні препарату в плазмі крові були нижчими, ніж у здорових добровольців. Оскільки незначний відсоток препарату виводиться нирками у незмінному вигляді, однократна доза препарату може не підлягати корекції. Але при тривалому застосуванні домперидону хворим з нирковою недостатністю частоту прийому слід зменшити до 1 - 2 разів на добу, залежно від тяжкості порушень функції нирок. За такими пацієнтами необхідно встановити регулярний медичний контроль.

Важлива інформація про застосування у дітей першого року життя.

У зв’язку з тим, що процеси метаболізму та функції гематоенцефалічного бар'єру в перші місяці життя розвинені не повністю, дітям грудного віку препарат потрібно призначати обережно та під суворим медичним наглядом. Необхідно дуже уважно та чітко визначати разову дозу препарату. Можливе посилення побічних реакцій з боку нервової системи, зокрема у вигляді розладів діяльності екстрапірамідної системи (див. розділ «Побічні реакції»).

Мотинорм містить цукрозу, що слід враховувати при призначенні його хворим на цукровий діабет.

До складу препарату Мотинорм-сироп входить сорбіт, тому пацієнтам із спадковою непереносимістю фруктози не слід приймати цей препарат. Препарат може мати незначний проносний ефект.

Існують обмеження щодо використання домперидону у вагітних жінок. Потенційний ризик для людини невідомий. Таким чином, Мотинорм можна призначати при вагітності лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Мотинорм екскретується в грудне молоко (в основному у вигляді метаболітів). Концентрація домперидону в грудному молоці жінки становить від 10 до 50 % від концентрації в плазмі крові та не перевищує 10 нг/мл. На даний час не встановлено, чи є це шкідливо для новонародженого.

У разі необхідності застосування препарату жінкам, що годують груддю, на період лікування необхідно припинити годування груддю.

З обережністю призначають новонародженим та недоношеним дітям.

При застосуванні новонародженим, особливо недоношеним, та грудним дітям потрібно дуже уважно розраховувати призначену дозу. При підвищенні рекомендованої дози можуть виникати екстрапірамідні розлади.

Препарат рекомендується приймати до їди. При прийомі препарату після їди абсорбція дещо уповільнюється.

Дозування та термін лікування визначає лікар в залежності від клінічної ситуації та характеру перебігу хвороби.

Застосування для лікування дорослих та дітей старше 12 років з масою тіла 35 кг і більше.

Призначають по 10-20 мг (10-20 мл сиропу) 3-4 рази на добу за 15-30 хвилин до їди і, у разі необхідності, перед сном.

Максимальна добова доза препарату - 80 мг (80 мл сиропу).

Застосування для лікування дітей віком до 1 року. Призначають по 0,25 мг (0,25 мл сиропу) на 1 кг маси тіла дитини 3-4 рази на добу.

Застосування для лікування дітей віком від 1 до 12 років. Призначають по 0,25-0,5 мг (0,25-0,5 мл сиропу) на 1 кг маси тіла дитини 3-4 рази на добу.

Максимальна добова доза - 2,4 мг (2,4 мл сиропу) на 1 кг маси тіла дитини, але не більше 80 мг на добу.

Тривалість первинного лікування - 4 тижні. Лікар визначає необхідність подальшого застосування препарату.

При нирковій недостатності необхідно зменшити частоту прийому препарату; при печінковій недостатності не слід призначати препарат пацієнту (див. розділ «Особливості застосування»).

Звертаємо увагу, що мірний стаканчик призначений для вимірювання 1, 2 або З мл сиропу, тобто для дозування дітям з масою тіла від 4000 г. Дітям з масою тіла менше 4000 г для вимірювання дози менше 1 мл можна застосовувати пластиковий разовий шприц без голки на 2 мл.

Симптоми: сонливість, дезорієнтація та екстрапірамідні розлади.

Лікування: специфічного антидоту не існує. У разі передозування рекомендується промивання шлунка, застосування активованого вугілля, пильний нагляд лікаря за пацієнтом та інші підтримуючі заходи.

Антихолінергічні препарати, препарати для лікування паркінсонізму або антигістамінні препарати з антихолінергічними властивостями можуть бути ефективними для корекції екстрапірамідних розладів.

Оцінка частоти виникнення побічних реакцій: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включно з ізольованими даними.

З боку імунної системи

Дуже рідко - анафілактичні реакції, включно з анафілактичним шоком, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, рук, гомілок або ступень, кропив’янка, алергічні реакції.

З боку ендокринної системи

Рідко - підвищення рівня пролактину у плазмі крові.

Психічні розлади

Рідко - нервозність; дуже рідко - ажитація.

З боку нервової системи

Часто - сухість у роті, головний біль; нечасто - безсоння, запаморочення, спрага, млявість, роздратованість, підвищена збудливість; рідко - екстрапірамідні розлади; дуже рідко - сонливість, судоми.

З боку серцево-судинної системи

Рідко - набряк, відчуття серцебиття; порушення частоти та ритму серцевих скорочень: подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії.

З боку шлунково-кишкового тракту

Рідко - гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль, діарею, регіргутацію, зміни апетиту, нудоту, печію, запор;

Дуже рідко - короткочасні кишкові спазми.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Рідко - свербіж, висип.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Рідко - галакторея, гінекомастія, аменорея.

З боку сечовидільної системи

Рідко - часте сечовипускання, дизурія.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

Рідко - біль в ногах, астенія.

Інше

Рідко - кон’юктивіт, стоматит.

Зміни лабораторних показників.

Підвищення рівня АЛТ, ACT і холестерину.

Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар’єром, домперидон може призвести до підвищення рівня пролактину. Рідко ця гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.

Екстрапірамідні явища спостерігались дуже рідко у новонароджених та немовлят, та особливо у дорослих. Ці побічні реакції зникають спонтанно і повністю якнайшвидше після припинення лікування.

Інші побічні ефекти, пов’язані з нервовою системою, - судоми, ажитація та сонливість спостерігались дуже рідко і переважно у немовлят та дітей.

Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати антидиспептичну дію Мотинорму.

При одночасному застосуванні Мотинорму з циметидином або натрієм бікарбонатом знижується біодоступність Мотинорму.

Не слід приймати антацидні та антисекреторні препарати одночасно з Мотинормом, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо.

Результати досліджень in vitro свідчать, що при одночасному застосуванні домперидону з лікарськими засобами, які значною мірою пригнічують ізофермент CYP3A4, може виникнути підвищення рівня домперидону в плазмі крові. Прикладом препаратів, що інгібують даний ізофермент, можуть бути протигрибкові препарати азалового ряду (кетоконазол, флюконазол, інтраконазол, воріконазол), антибіотики групи макролідів (еритроміцин, кларитроміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (ритонавір, ампренавір, атазанавір, фозампренавір, індінавір, саквінавір), антидепресанти (нефазодон), антагоністи кальцію (дилтіазем, верапаміл), аміодарон, апрепітант, телітроміцин.

При одночасному застосуванні Мотинорму з м-холінолітаками і наркотичними аналгетиками знижується вплив домперидону на моторно-евакуаторну діяльність шлунка і кишечнику.

Застосування з кетоконазолом. Під час проведення дослідження in vivo взаємодії домперидону з кетоконазолом виявлено, що кетоконазол інгібує CYРЗА4-залежний первинний метаболізм домперидону, в результаті чого досягається приблизно трикратне збільшення площі під кривою “концентрація-час” (AUC) та пікової концентрації (Сmax) У плазмі крові домперидону. У дослідженні взаємодії домперидону та кетоконазолу встановлено, що при сумісному застосуванні домперидону у дозі 10 мг 4 рази на добу та кетоконазолу у дозі 200 мг 2 рази на добу спостерігається подовження інтервалу QT на ЕКГ на 10 - 20 мсек. При монотерапії домперидоном як у аналогічних дозах, так і при прийомі добової дози 160 мг (що у 2 рази перевищує максимально допустиму добову дозу) не було зафіксовано клінічно значимих змін інтервалу QT.

При необхідності одночасного застосування кетоконазолу з Мотинормом потрібно слідкувати за динамікою змін показників ЕКГ та, за необхідності проводити відповідне коригування дозового режиму обох препаратів або вирішити питання про доцільність комбінованої терапії. Пацієнти потребують медичного спостереження за станом серцево- судинної системи.

Одночасне застосування Мотинорму у пацієнтів, що паралельно отримують парацетамол та/або дигоксин не впливало на рівень цих препаратів у крові.

Мотинорм може також поєднуватися з:

- нейролептиками, дію яких він підсилює;- дофамінергічними агоністами (бромокриптином, леводопою), небажані периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудота, блювання, він пригнічує без нейтралізації їх основних властивостей.