Морфін-ЗН таблетки інструкція по застосуванню

Морфін-ЗН таблетки фото, инструкция
Зовнішній вигляд упаковки лікарського засобу може відрізнятися від зображення на сайті.
Дозування:
Морфін-Зн таблетки по 10 мг №10 (10х1)
Виробник:
Реєстрація:
UA/5174/02/01, UA/5174/02/02 від 30.11.2018
Фарм. група:
Редакторска група
Перевірено
Avatar photo
Юлія Жарікова Додано: 03.03.2020
Avatar photo
Юлія Жарікова Оновлено: 09.09.2023
Інструкція надана держ. реєстром мед. препаратів України

ОФІЦІЙНА ІНСТРУКЦІЯ

Склад:

діюча речовина: morphine;

1 таблетка містить морфіну гідрохлориду тригідрату у перерахуванні на 100 % безводну речовину 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: целактоза 80 (суміш лактози моногідрату та целюлози порошкоподібної (75:25)), целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, кросповідон.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки білого або майже білого кольору круглої циліндричної форми з плоскою поверхнею та фасками.

Виробник:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу»

Місцезнаходження виробника:

Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41.

Фармакотерапевтична група:

Аналгетики. Опіоїди. Природні алкалоїди опію. Морфін

Фармакологічні властивості:

Фармакодинаміка. Діє як агоніст на опіоїдні рецептори центральної нервової системи (ЦНС), зокрема на μ- та меншою мірою — на κ-рецептори. Збудження μ-рецепторів зумовлює супраспінальну аналгезію, респіраторну депресію, ейфорію, збудження κ-рецепторів — спінальну аналгезію, міоз, седацію.

Центральна нервова система

Має виражений аналгетичний та седативний ефект (снодійний та анксіолітичний). Пригнічує дихання прямою дією на дихальні центри стовбура головного мозку. Пригнічує кашльовий рефлекс прямою дією на кашльовий центр довгастого мозку. Протикашльовий ефект може спостерігатися при застосуванні доз, нижчих від доз, які зазвичай застосовують для аналгезії. Спричиняє міоз навіть у повній темряві. Крапкові зіниці — симптом наркотичного передозування, але він не є патогномічним симптомом (наприклад, мостові ураження стовбура головного мозку геморагічного або ішемічного походження можуть спричинити даний симптом). У станах передозування морфіном частіше, ніж міоз, спостерігається мідріаз із гіпоксією.

Травний тракт та інші гладкі м’язи

Підвищує тонус гладкої мускулатури, зокрема антральної частини шлунка, кишечнику, внаслідок чого уповільнюється рух харчових мас, послаблюється перистальтика, що призводить до запору. Підвищує тонус сечового міхура, бронхів, сфінктерів травного тракту, жовчовивідних шляхів. Може спричиняти спазм сфінктера Одді, що призводить до підвищення інтрабіліарного тиску.

Серцево-судинна система

Призводить до вивільнення гістаміну з подальшою периферичною вазодилатацією або без неї, що спричиняє свербіж, приплив крові до обличчя, почервоніння очей, пітливість і/або ортостатичну гіпотензію.

Ендокринна система

Опіоїди можуть впливати на гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозну та гіпоталамо-гіпофізарно-статеву системи. Можливе підвищення в сироватці крові пролактину, зниження в плазмі крові рівня кортизолу, естрогену та тестостерону в поєднанні з низькими або нормальними рівнями адренокортикотропного гормону (АКТГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) або фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Дані гормональні зміни можуть супроводжуватися клінічними симптомами.

Інші фармакологічні ефекти

Під час досліджень invitro та на тваринах виявлено різні ефекти природних опіоїдів, таких як морфін, на компоненти імунної системи; клінічне значення цих даних залишається невивченим.

Фармакокінетика.

Добре абсорбується в травному тракті. Зазнає пресистемної елімінації. Крім печінки метаболізується в нирках та слизовій оболонці кишечнику. Головним сечовим метаболітом є морфін-3-глюкуронід, також утворюється морфін-6-глюкуронід. Період напіввиведення з плазми крові становить 2,5—3 години.

Показання до застосування:

Больовий синдром сильної інтенсивності, у т. ч. при злоякісних новоутвореннях, тяжких травмах, інфаркті міокарда, у післяопераційному періоді.

Протипоказання:

Підвищена чутливість до будь-якого компонента лікарського засобу; порушення дихання внаслідок пригнічення дихального центру; біль у животі невизначеної етіології (гострий живіт); черепно-мозкова травма; схильність до бронхоспазму; паралітична кишкова непрохідність; затримка випорожнення шлунка; тяжка печінкова недостатність; супутній прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО); внутрішньочерепна гіпертензія; інсульт; епілептичний статус; кахексія; гостра алкогольна інтоксикація; делірій; гарячка.

Особливості застосування:

Головним ризиком при передозуванні опіоїдами є пригнічення дихання. Необхідно уважно стежити за станом пацієнтів на предмет появи ознак та симптомів пригнічення дихання та седації. У зв’язку з цим пацієнти та особи, які за ними доглядають, повинні бути проінформовані про ці симптоми (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Як і при застосуванні всіх наркотичних засобів, необхідно знизити дозу для пацієнтів літнього віку, у разі гіпотиреозу, захворювань нирок та хронічних захворювань печінки. Застосовувати з обережністю при порушеннях функції дихання, тяжкій формі бронхіальної астми (див. розділ «Протипоказання»), судомних розладах (див. розділ «Протипоказання»), артеріальній гіпотензії з гіповолемією, тяжкій формі легеневого серця, пацієнтам з опіоїдною залежністю, хворим з наркотичною залежністю в анамнезі, з хворобами жовчовивідних шляхів, панкреатитом, запальними захворюваннями кишечнику, гіпертрофією передміхурової залози, недостатністю надниркових залоз. Препарат не можна застосовувати, якщо існує ймовірність виникнення паралітичної кишкової непрохідності (див. розділ «Протипоказання»). Якщо протягом застосування препарату підозрюється або виникає кишкова непрохідність, то прийом препарату потрібно негайно припинити.

Морфін може знизити судомний поріг у пацієнтів з епілепсією в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»).

Концентрації морфіну в крові може знижувати рифампіцин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Аналгетичну дію морфіну слід контролювати, а дозу морфіну регулювати під час і після лікування рифампіцином.

Не застосовувати протягом 4 годин до проведення пацієнтам додаткових знеболювальних заходів (зокрема хірургічного втручання, нервової блокади). У разі необхідності продовження лікування препаратом дозування потрібно скоригувати з урахуванням постопераційного стану пацієнта. Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю в передопераційний період та протягом перших 24 годин після операції. Пацієнтам після абдомінальних оперативних втручань застосовувати препарат можна тільки після відновлення нормального функціонування кишечнику.

Пероральна антитромбоцитарна терапія інгібіторами P2Y12 (наприклад, прасугрел, клопідогрел, тикагрелор).

Протягом першої доби супутнього лікування інгібіторами P2Y12 та морфіном спостерігалася знижена ефективність лікування інгібіторами P2Y12 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гострий грудний синдром (ГГС) у пацієнтів з серповидноклітинною анемією.

Через можливий звʼязок між ГГС і застосуванням морфіну у хворих на серповидноклітинну анемію, які отримували морфін під час вазооклюзійного кризу, необхідно забезпечити моніторинг симптомів ГГС.

Недостатність надниркових залоз.

Опіоїдні аналгетики можуть викликати оборотну наднирковозалозну недостатність, що вимагає моніторингу та замісної терапії глюкокортикоїдами (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Наднирковозалозна недостатність може супроводжуватися такими симптомами, як нудота, блювання, втрата апетиту, втома, слабкість, запаморочення або низький артеріальний тиск.

Зниження рівнів статевих гормонів та підвищення рівня пролактину.

Тривале застосування опіоїдних аналгетиків може викликати зниження рівня статевих гормонів і збільшення рівня пролактину. Симптоми включають зниження лібідо, імпотенцію або аменорею.

Ризик, пов’язаний із одночасним застосуванням седативних лікарських засобів, таких як бензодіазепіни або лікарські засоби з подібною до бензодіазепінів дією.

Одночасний прийом морфіну гідрохлориду і седативних препаратів, таких як похідні бензодіазепіну або споріднені препарати, може призводити до седації, пригнічення дихання, коми або смерті (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), тому таким пацієнтам необхідний ретельний медичний нагляд. Також потрібно інформувати їхніх опікунів про можливість виникнення цих симптомів. У разі супутнього призначення цих седативних препаратів слід враховувати ризики для пацієнтів, для яких неможливі альтернативні варіанти лікування. Якщо прийнято рішення про супутнє застосування морфіну з седативними препаратами, слід використовувати найнижчу ефективну дозу, а тривалість лікування повинна бути якомога коротшою.

Розвиток залежності та абстинентного синдрому.

Застосування опіоїдних аналгетиків може бути повʼязане з розвитком фізичної та/або психологічної залежності або толерантності (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик збільшується пропорційно терміну застосування препарату і дозам. Симптоми можуть бути зведені до мінімуму за допомогою коригування дози або лікарської форми, а також поступової відміни морфіну. Різке припинення лікування може спричинити абстинентний синдром (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо пацієнт більше не потребує терапії морфіном, дозу препарату слід знижувати поступово, щоб запобігти абстинентному синдрому.

Випадки гіпералгезії, коли підвищення доз не призводить до аналгезуючого ефекту, можуть спостерігатися дуже рідко, зокрема при прийомі високих доз. У такому разі необхідно або зменшити дозу препарату, або замінити його на інший опіоїдний лікарський засіб.

Морфін спричиняє такі ж самі ризики щодо зловживання, як і інші сильні опіоїдні агоністи. Морфіном можуть зловживати особи з латентною або явною схильністю до наркоманії. Препарат слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам з алкогольною та наркотичною залежністю в анамнезі.

Парентеральне введення лікарських форм, призначених для перорального застосування, може призвести до летального наслідку.

Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід застосовувати даний препарат через вміст лактози моногідрату.

Застосування в період вагітності або годування груддю:

Не застосовують у період вагітності або під час пологів через ризик неонатальної дихальної депресії. Застосування жінкам, які годують груддю, не рекомендується, оскільки морфін проникає у грудне молоко.

Абстинентний синдром може спостерігатися у новонародженого, якщо жінка у період вагітності отримувала тривале лікування морфіном. У новонароджених, чиї матері отримували опіоїдні аналгетики під час вагітності, слід стежити за ознаками синдрому відміни (абстиненції) новонароджених.

Існують дані щодо зниження фертильності і виникнення ризику хромосомних ушкоджень у щурів після застосування морфіну.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом:

Лікування препаратом може призвести до седації, тому рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами протягом застосування препарату.

Діти:

Лікарський засіб не рекомендується застосовувати дітям віком до 3 років.

Спосіб застосування та дози:

Застосовують внутрішньо. Режим дозування встановлюють індивідуально.

Початкова доза препарату залежить від ступеня болю та особливостей попереднього прийому пацієнтом аналгетиків. Препарат потрібно застосовувати у встановленій лікарем дозі кожні 4 години. У разі посилення болю або розвитку толерантності до морфіну необхідно збільшити дозу препарату, використовуючи дозування 5 мг та 10 мг.

Для пацієнтів літнього віку може бути доцільним зниження доз, які застосовуються дорослим.

Пацієнтам, які переходять від парентерального застосування морфіну до перорального, необхідно підвищити дозу, щоб компенсувати зменшення аналгетичного ефекту, пов’язаного із пероральним способом застосування морфіну. Зазвичай необхідність такого збільшення дози становить 100 %; для таких пацієнтів потрібна індивідуальна корекція дози.

Для дорослих та дітей віком від 12 років, які не застосовували опіоїди, початкові дози морфіну, як правило, становлять 5—10 мг кожні 4 години. Для пацієнтів з болем, який не контролюється більш слабкими опіоїдами, початкова доза морфіну звичайно становить 10 мг кожні 4 години.

Дітям віком 3—5 років призначають по 5 мг кожні 4 години, віком 6—12 років — по 5—10 мг кожні 4 години.

Добову дозу морфіну можна збільшити до 200 мг за умови контролю побічних реакцій та можливості надання невідкладної спеціалізованої допомоги. У разі неможливості контролювання болю встановленою титруванням дозою та необхідності застосування добової дози, яка перевищує 200 мг (зазвичай при хронічному болю онкологічної етіології), необхідний постійний ретельний контроль стану пацієнта (див. «Побічні реакції» та «Передозування»).

У разі післяопераційного болю пацієнтам з масою тіла до 70 кг призначають по 5 мг кожні 4 години, пацієнтам з масою тіла від 70 кг — по 10 мг кожні 4 години. Пероральні форми морфіну застосовують з обережністю протягом перших 24 годин після операції з огляду на динаміку відновлення функцій кишечнику.

Припинення лікування.

При різкій відміні препарату абстинентний синдром може посилюватися, тому дозу потрібно поступово зменшувати до повної відміни препарату.

Передозування:

Симптоми: крапкові зіниці, млявість скелетних м’язів, брадикардія, пригнічення дихання, артеріальна гіпотензія, в тяжких випадках — циркуляторна недостатність, кома, аспіраційна пневмонія. Передозування може призвести до летального наслідку, у тому числі через дихальну недостатність. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу, який прогресує до ниркової недостатності.

Лікування. Першочергово необхідно забезпечити пацієнту вільний доступ повітря та застосувати примусову або контрольовану вентиляцію легень.

Якщо немає пригнічення дихання, може бути доцільним застосування внутрішньо активованого вугілля за умови, що необхідна доза (50 г для дорослих, 1 г/кг для дітей) буде прийнята протягом 1 години після передозування.

Чисті опіоїдні антагоністи є специфічними антидотами при отруєнні опіоїдами. При необхідності можна вжити інших підтримуючих заходів.

При тяжкому передозуванні морфіном необхідно ввести налоксон у дозі 0,8 мг внутрішньовенно. При необхідності ін’єкції повторюють кожні 2—3 хвилини або вводять налоксон інфузійно — 2 мг у 500 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або у 5 % розчині глюкози (0,004 мг/мл). Швидкість інфузії повинна залежати від попередньо введеної болюсної дози та відповідати реакції пацієнта. Налоксон має відносно короткий період дії, тому стан пацієнта необхідно ретельно контролювати до повного відновлення дихальної функції.

При менш тяжкому передозуванні слід ввести налоксон у дозі 0,2 мг внутрішньовенно. При необхідності ін’єкції повторюють кожні 2 хвилини по 0,1 мг.

При передозуванні морфіном у разі відсутності дихальної або циркуляторної депресії налоксон не слід застосовувати. Налоксон слід вводити обережно пацієнтам із фізичною залежністю від морфіну, оскільки раптова і повна відміна опіоїдних ефектів може спровокувати загострення абстинентного синдрому.

Побічні дії:

При застосуванні препарату в рекомендованих дозах найбільш поширеними побічними ефектами морфіну є нудота, блювання, запор та сонливість. При тривалому застосуванні препарату нудота та блювання не є характерними. Якщо такі реакції виникають, прийом морфіну можна поєднувати з відповідною симптоматичною терапією.

Нижче наведені побічні ефекти із зазначенням частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (не можна оцінити на основі наявних даних).

З боку імунної системи: невідомо — алергічні реакції, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції.

Психічні порушення: часто — сплутаність свідомості, безсоння; нечасто — ажитація, ейфорія, галюцинації, зміни настрою; невідомо — наркотична залежність, дисфорія, розлади мислення.

З боку нервової системи: часто — запаморочення, головний біль, мимовільні скорочення м’язів, сонливість; нечасто — судоми, парестезія, непритомність, алодинія, міоклонус; невідомо — гіпералгезія.

З боку органів зору: нечасто — зорові розлади; невідомо — міоз.

З боку органів слуху: нечасто — вертиго.

З боку серцево-судинної системи: нечасто — пальпітація, почервоніння обличчя, артеріальна гіпотензія; невідомо — брадикардія, тахікардія, артеріальна гіпертензія.

З боку дихальної системи: нечасто — бронхоспазм, набряк легенів, пригнічення дихання; невідомо — зменшення кашлю.

З боку травного тракту: дуже часто — нудота; часто — абдомінальний біль, анорексія, запор, сухість у роті, блювання; нечасто — диспепсія, кишкова непрохідність, розлад сприйняття смаку, підвищення рівня печінкових ферментів; невідомо — біліарний біль, загострення панкреатиту.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — гіпергідроз, висип; нечасто — кропив’янка.

З боку сечостатевої системи: нечасто — затримка сечі; невідомо — спазм сечовода, аменорея, зниження лібідо, еректильна дисфункція.

Загальні розлади: часто — астенічні стани, свербіж; нечасто — слабкість, периферичний набряк; невідомо — розвиток толерантності до лікарського засобу, абстинентний синдром.

Наркотична залежність та абстинентний синдром (синдром відміни).

Застосування опіоїдних аналгетиків може бути пов’язане з розвитком фізичної та/або психологічної залежності та толерантності. Раптове припинення лікування або застосування опіоїдних антагоністів може спричинити розвиток абстинентного синдрому, іноді синдром відміни може розвиватися в проміжках часу між прийомами доз.

Фізичні симптоми відміни: болі в тілі, тремор, синдром неспокійних ніг, діарея, черевні коліки, нежить та грипоподібні симптоми, нудота, тахікардія, мідріаз, тривожність, дратівливість, дисфоричний настрій.

Одним із факторів розвитку наркотичної залежності є потяг до наркотиків.

Лікарська взаємодія:

Морфін слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно отримують інші депресанти ЦНС, включаючи седативні або снодійні препарати, загальні анестетики, фенотіазини, інші транквілізатори (бензодіазепіни або лікарські засоби з подібною до бензодіазепінів дією), м’язові релаксанти, антигіпертензивні препарати та алкоголь. Комбінація даних препаратів зі звичайною дозою морфіну може призвести до пригнічення дихання, артеріальної гіпотензії, глибокої седації, коми або летального наслідку через посилення пригнічувальної дії на ЦНС. Дози та тривалість супутнього лікування слід обмежити (див. розділ «Особливості застосування»).

Морфін може спричиняти зростання значення площі під кривою «концентрація — час» (AUC) габапентину при їх одночасному застосуванні. Стан пацієнтів слід ретельно контролювати, щоб вчасно виявити ознаки пригнічення ЦНС (зокрема сонливість); дозування габапентину або морфіну слід відповідно зменшити.

Агоністи/антагоністи опіоїдних рецепторів (наприклад бупренорфін, налбуфін, пентазоцин) не слід застосовувати пацієнтам, які отримали курс терапії чистими опіоїдними агоністами.

Лікарські засоби, які блокують дію ацетилхоліну (антигістамінні, антипаркінсонічні, протиблювотні засоби тощо), можуть взаємодіяти з морфіном, посилюючи антихолінергічні побічні ефекти.

Циметидин пригнічує метаболізм морфіну.

Відомо, що інгібітори МАО взаємодіють з наркотичними аналгетиками, що спричиняє збудження або гальмування ЦНС з гіпер- або гіпотензивними кризами. Препарат не слід приймати одночасно з інгібіторами МАО або протягом 2 тижнів після припинення їх застосування.

Плазмову концентрацію морфіну можна знизити рифампіцином.

У пацієнтів з гострим коронарним синдромом, які отримували морфін, спостерігали затримку та зменшення впливу пероральної антитромбоцитарної терапії інгібіторами P2Y12 (наприклад, прасугрел, клопідогрел, тикагрелор). Ця взаємодія може бути повʼязана зі зниженою моторикою шлунково-кишкового тракту і стосуватися інших опіоїдів. Клінічна значимість цієї взаємодії невідома, але дані вказують на потенційне зниження ефективності інгібіторів P2Y12 у пацієнтів, які застосовували їх одночасно з морфіном (див. розділ «Особливості застосування»). Для пацієнтів з гострим коронарним синдромом, для яких неможливо відмінити морфін і для яких швидке інгібування P2Y12 вважається критичним, може бути доцільним застосування парентерального інгібітора P2Y12.

Незважаючи на відсутність даних фармакокінетичних досліджень сумісного застосування ритонавіру з морфіном, відомо, що ритонавір індукує печінкові ферменти, які каталізують глюкуронізацію морфіну, що може знижувати концентрацію морфіну в плазмі.

Термін придатності:

2 роки.

Умови зберігання:

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Форма випуску / упаковка:

По 10 таблеток у блістері, по 1 або 5 блістерів у коробці.

Категорія відпуску:

За рецептом.

Додатково:

МісцезнаходженняУкраїна, 61002, м. Харків, вул. Мельникова, 41.
Медичне застереження
Дата додавання: 03.03.2020
Наведена наукова інформація є узагальнюючою, заснована на офіційно затвердженій інструкції по застосуванню і не може бути використана для прийняття рішення про можливість застосування конкретного лікарського препарату.
Тип данихВідомості з реєстру
Торгівельне найменування:Морфін-ЗН таблетки
Виробник:Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу»
Форма випуску:

По 10 таблеток у блістері, по 1 або 5 блістерів у коробці.

Реєстраційне посвідчення:UA/5174/02/01, UA/5174/02/02 від 30.11.2018
Міжнародне непатентоване найменування:Morphine
Умови відпуску:

За рецептом.

Склад:

діюча речовина: morphine;

1 таблетка містить морфіну гідрохлориду тригідрату у перерахуванні на 100 % безводну речовину 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: целактоза 80 (суміш лактози моногідрату та целюлози порошкоподібної (75:25)), целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, кросповідон.

Фармакотерапевтична група:Аналгетики. Опіоїди. Природні алкалоїди опію. Морфін
Код АТС:N02AA01 - Морфін
Заявник:ТОВ «ХФП «Здоров’я народу»
Адреса заявника:Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, Київський район, вулиця Шевченка, будинок 22
Реклама
У Європі спостерігається зростання інфекцій, що передаються статевим шляхом
Згідно з новими даними за 2022 рік, опублікованим ...
COVID-19 вдвічі підвищує ризик серцевого нападу: дослідження
Дослідження показують, що ризик розвитку серцевого...
Реклама
Алергічний синусит
Причини розвитку алергічного синуситу — хто в груп...
Лікування синуситу в домашніх умовах
Як лікувати синусит вдомаПрофілактика синуситу в д...
Реклама
Лікар пояснив, чи можна їсти білі волокна бананів
Банани є чудовим джерелом поживних речовин: калію,...
Дієтолог пояснив, як допомагає Coca-Cola при шлунковому грипі
Шлунковий грип, також відомий як вірусний гастроен...
Реклама