Мілорин інструкція по застосуванню

1 таблетка містить мебеверину гідрохлориду 135 мг;

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат;

матеріал оболонки: гідроксипропілметилцелюлоза, тальк, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь.

майже білі, круглі, вкриті оболонкою таблетки;

Фармакодинаміка.

Мебеверин має міотропну та спазмолітичну дію. Безпосередньо розслаблює гладку мускулатуру травного тракту. Усуває спазми, не впливає на нормальну перистальтику кишечнику.

Механізм діїБлокує швидкі натрієві канали клітинної мембрани міоцита, порушує вхід іонів Na(+) у клітину. Блокує вхід іонів Ca (І+) через канали і перешкоджає наповненню депо позаклітинним Са(І+), уповільнює процеси деполяризації мембрани і попереджує скорочення м’язових волокон. Таким чином, при активації б1-адренорецепторів клітин гладких м'язів травного тракту у присутності мебеверину депо кальцію спустошується, але заповнення його відбутися не може. Це запобігає розвитку м’язового спазму. Дія на вміст іонів калію короткочасна і постійна релаксація або гіпотонія гладкої м’язової тканини не виникає.

Фармакокінетика.

До 90 % мебеверину абсорбується в кишечнику після прийому таблеток внутрішньо. Препарат активно метаболізується при проходженні через стінку кишечнику і в печінці. Як правило, в плазмі крові не виявляється. Не кумулює в організмі. Повністю метаболізується і не екскретується у незміненому вигляді. Піддається пресистемному гідролізу в печінці з утворенням 3,4-диметоксибензойної кислоти (вератрової кислоти) і мебеверинового спирту. Вератрова кислота екскретується із сечею. Мебевериновий спирт також виводиться нирками у вигляді відповідних карбоксильної або диметилкарбоксильної кислот. Після прийому внутрішньо не виявляється в плазмі. Виводиться повністю протягом 24 годин після прийому однієї дози. Не кумулює.

- Симптоматичне лікування болю, спричиненого спазмом гладкої мускулатури;- синдром подразненого кишечнику;- спазми гладкої мускулатури, пов’язані з захворюваннями панкреатобіліарної зони функціонального та органічного походження (дискінезія жовчовивідних шляхів, холецистит, перихолецистит, холангіт, папіліт, хронічний панкреатит);- захворювання органів травлення, що супроводжуються спазмами гладкої мускулатури травного тракту (функціональна диспепсія, пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, спазм кардії, пілороспазм, ентерит, коліт);- кишкова та ниркова коліка.

Гіперчутливість до компонентів препарату.

На відміну від холінолітичних засобів мебеверин не діє на М-холінорецептори і не вчинить побічних ефектів, характерних для спазмолітичних засобів з М-холінолітичними властивостями (сухість у роті, порушення зору, затримка сечовипускання), що дозволяє застосовувати його у пацієнтів з гіпертрофією передміхурової залози та глаукомою. У ході експериментів на тваринах не виявлено наявності тератогенного ефекту.

Корекції дози для пацієнтів літнього віку не потребується.

Вагітним жінкам препарат слід призначати із звичайною в таких випадках обережністю.

Мебеверин не потрапляє у молоко жінок, які годують груддю при застосуванні терапевтичних доз, тому необхідно суворо дотримуватися рекомендованого дозування та не допускати перевищення доз.

Таблетки Мілорину не призначені для лікування дітей віком до 12 років.

Дорослим - по 1 таблетці 3 рази на день, за 20 хвилин до прийому їжі. Запивати водою, таблетку не розжовувати. Середня тривалість лікування 5-7 діб. За необхідності курс лікування може бути продовжений до 14 доби. Максимальна тривалість курсу - до 21 діб.

У разі передозування може спостерігатися збудження центральної нервової системи. Специфічний антидот невідомий. Рекомендується промивання шлунка і симптоматичне лікування.

Переноситься добре. Можливі алергічні реакції у вигляді кропив’янки, ангіоневротичного набряку, набряку обличчя, шкірних висипів, запаморочення.

Невідома.

Заявник

Мілі Хелскере Лімітед, Велика Британія

Фаірфакс Хаус 15, Фалвуд Плейс, Лондон, WC1V 6AY