Макропен таблетки інструкція по застосуванню

діюча речовина: мідекаміцин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 400 мг мідекаміцину;

допоміжні речовини: калію полакрилін, тальк, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, акрилатний сополімер, поліетиленгліколь, титану діоксид (E 171).

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, СловеніÑ / Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

Фармакодинаміка.

Антибактеріальна дія.

Мідекаміцин — макролідний антибіотик широкого спектра дії, за дією подібний до еритроміцину. Активний проти грампозитивних бактерій (стафілококів, стрептококів, пневмококів, Bacillus anthracis,Corynebacteriumdiphtheriae та Listeria monocytogenes), деяких грамнегативних бактерій (Bordetella pertussis, Campylobacter spp.,Moraxellacatarrhalis та Neisseria spp.), анаеробних бактерій (Clostridium spp. та Bacteroides spp.) та інших бактерій, таких як мікоплазми, уреаплазми, хламідії та легіонели.

Чутливість мікроорганізмів i n vitro до мідекаміцину ацетату (MDM-acetate) та мідекаміцину (MDM)

Критерії для мідекаміцину стосовно тлумачення MIC такі ж, як для інших макролідів, відповідно до NCCLS (Національний комітет з клінічних лабораторних стандартів). Бактерії визначаються як чутливі, якщо їхня МІС90 ≤ 2 мкг/мл, та стійкі, якщо їхня МІС90 ≥ 8 мкг/мл.

Антимікробна ефективність метаболітів.

Метаболіти мідекаміцину чинять аналогічну антибактеріальну дію, але менш виражену. Дослідження на тваринах показали, що мідекаміцин та мідекаміцину ацетат є більш ефективними invivo , ніж in vitro, частково через високу концентрацію метаболітів у тканинах.

Механізм дії.

Мідекаміцин пригнічує синтез РНК-залежних білків у стадії пролонгації протеїнового ланцюга шляхом зворотного зв’язування з субодиницею 50S та блокує реакції транспептидації та/чи транслокації. Через відмінність структури рибосом зв’язування з рибосомами еукаріотичних клітин не відбувається. Тому токсичність макролідів для клітин людини є низькою.

Головним чином мідекаміцин чинить бактеріостатичну дію. Однак також може проявляти бактерицидну дію залежно від типу бактерії, концентрації препарату у місці дії, розміру інокуляту та репродуктивної стадії мікроорганізму. Активність in vitro знижується в кислотному середовищі. Якщо значення pH у середовищі культур Staphylococcus aureus чи Streptococcus pyogenes збільшується до 7,2−8, мінімальна інгібуюча здатність мідекаміцину знижується вдвічі. Якщо pH знижується, активність мідекаміцину підвищується.

Мідекаміцин кумулюється в альвеолярних макрофагах людини. Також макроліди кумулюються в нейтрофілах. Дослідження in vitro виявили, що мідекаміцин також впливає на імунні функції. Встановлено посилення хемотаксису порівняно з еритроміцином. In vivo мідекаміцин стимулює активність природних клітин-кілерів. Ці дослідження демонструють вплив мідекаміцину на імунну систему, що є важливим для протибіотичного ефекту мідекаміцину in vivo.

Резистентність.

Стійкість до макролідів розвивається у зв'язку зі зменшенням проникності зовнішньої мембрани клітини бактерії (ентеробактерії), інактивації препарату (S . aureus , E . coli)і, що найголовніше, зміни місця дії.

Частота виникнення бактеріальної резистентності до макролідів сильно варіює. Резистентність метициліночутливих S . aureus коливається від 1 % до 50 %, тоді як більшість резистентних до метициліну штамів S . aureus також стійкі до макролідів. Резистентність пневмококів в основному нижче 5 %, але в деяких частинах світу становить більше 50 % (Японія). Резистентність бактерії Streptococcus pyogenes до макролідів коливається від 1 % до 40 % в Європі. Дуже рідко розвивається стійкість мікоплазм, легіонел і C . diphteriae .

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Мідекаміцин та мідекаміцину ацетат швидко та відносно добре всмоктуються та досягають максимальних концентрацій в сироватці крові 0,5−2,5 мкг/мл та 1,31−3,3 мкг/мл відповідно за 1−2 години. Оскільки прийом їжі дещо знижує максимальні концентрації, особливо у дітей віком від 4 до 16 років, мідекаміцин рекомендується приймати перед прийомом їжі.

Розподіл.

Мідекаміцин добре проникає у тканини, де він досягає концентрацій, вищих, ніж у крові, на 100 %. Він досягає високих концентрацій у секреті бронхів, а також у шкірі. Об’єм розподілу міокаміцину (мідекаміцину ацетату) становить 228−329 л.

47 % мідекаміцину та 3−29 % метаболітів зв’язуються з білками. Міокаміцин (мідекаміцину ацетат) також проникає у грудне молоко. Після прийому дози 1200 мг/добу у грудному молоці було виявлено 0,4−1,7 мкг/мл мідекаміцину ацетату.

Метаболізм та виведення.

Мідекаміцин головним чином метаболізується у печінці. Переважно виводиться з жовчю і тільки приблизно 5 % − із сечею.

Значне збільшення пікових концентрацій у сироватці крові, AUC та періоду напіввиведення можливі у пацієнтів із цирозом печінки.

Інфекції респіраторного і сечостатевого тракту, спричинені мікоплазмами, легіонелами, хламідіями та Ureaplasma ureal y ticum; інфекції респіраторного тракту, шкіри і м’яких тканин та інші інфекції, спричинені чутливими до мідекаміцину і пеніциліну бактеріями, у пацієнтів з гіперчутливістю до пеніциліну; ентерити, спричинені бактеріями Campylobacter spp.; лікування і профілактика дифтерії та кашлюку.

Підвищена чутливість до мідекаміцину або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, тяжкі порушення функції печінки.

Під час тривалого лікування слід контролювати активність печінкових ферментів, особливо у пацієнтів з порушеннями функції печінки в анамнезі.

Тривалий прийом препарату може призвести до суперінфекції. Виражена діарея може бути проявом псевдомембранозного коліту.

Не було повідомлень про шкідливий вплив мідекаміцину на плід. Застосування у період вагітності можливе тільки у крайніх випадках, коли очікувана користь для матері переважає можливий ризик для плода.

Оскільки препарат проникає у грудне молоко, годування груддю слід припинити на період лікування препаратом.

Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати автотранспортом і працювати з іншими механізмами.

Препарат у даній лікарській формі слід застосовувати дітям з масою тіла понад 30 кг.

Препарат слід застосовувати перед прийомом їжі.

Дорослі та діти з масою тіла понад 30 кг: по 1 таблетці 400 мг 3 рази на добу.

Максимальна добова доза для дорослих становить 1600 мг мідекаміцину.

Діт и з масою тіла менше 30 кг : застосовувати суспензію для перорального застосування. Лікування триває від 7 до 14 днів. Лікування хламідійної інфекції слід продовжувати протягом 14 днів.

Інформація про передозування відсутня. При прийомі доз, які перевищують терапевтичні, можливі нудота та блювання. Лікування симптоматичне.

З боку крові та лімфатичної системи: еозинофілія.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, зниження апетиту, блювання, діарея, стоматит, біль у животі, псевдомембранозний коліт.

З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, кропив’янка та свербіж, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса − Джонсона.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня трансаміназ та жовтяниця.

Загальні порушення: реакції гіперчутливості, включаючи гіперемію; загальна слабкість; запаморочення.

При виникненні тяжких побічних реакцій лікування слід припинити.

Відомо, що макроліди взаємодіють з іншими лікарськими засобами. Макролідні антибіотики впливають на печінковий метаболізм, де вони можуть блокувати активність ферментів цитохромного комплексу P450. На відміну від еритроміцину, мідекаміцин та мідекаміцину ацетат не зв’язуються з мікросомальними оксидазами клітин печінки та не утворюють стабільних комплексів з цитохромом P450, внаслідок чого вони не впливають на фармакокінетику теофіліну. Мідекаміцин може спричинити збільшення рівня циклоспорину у сироватці крові (рівні вдвічі більші) та подовження періоду напіввиведення і збільшення AUC (площі під кривою) карбамазепіну. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, які паралельно приймають карбамазепін чи циклоспорин, та, якщо можливо, перевіряти рівні останніх у сироватці крові.

Одночасне застосування мідекаміцину та алкалоїдів ріжків може пригнічувати їхній метаболізм у печінці та підвищити їхню концентрацію у плазмі крові.

Слід бути обережними при одночасному застосуванні мідекаміцину з варфарином, оскільки виведення останнього може зменшитися, що підвищує ризик виникнення кровотечі.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 8 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

За рецептом.