Гепарин інструкція по застосуванню

• діюча речовина: 1 г гелю містить 1000 ОД гепарину натрію;
• допоміжні речовини: етанол 96%, карбомер, пропіленгліколь, диметилсульфоксид, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), діетаноламін, олія лавандова, вода очищена.

Однорідний безбарвний або з жовтуватим відтінком, прозорий або майже прозорий гель з ароматним запахом. Допускається наявність бульбашок повітря.

Гепарин натрію - антикоагулянт прямої дії, що належить до групи середньомолекулярних гепаринів. При зовнішньому застосуванні чинить місцеву антитромботичну, протиексудативну, помірну протизапальну дію. Блокує утворення тромбіну, пригнічує активність гіалуронідази, активує фібринолітичну властивість крові. Поступово вивільняючись із гелю і проходячи через шкіру, гепарин зменшує запальний процес та чинить антитромботичну дію, покращує мікроциркуляцію і активізує тканинний обмін, завдяки чому прискорює процеси розсмоктування гематом і тромбів та зменшує набряки тканин.

Гепарин погано проникає через неушкоджену шкіру та слизові оболонки, внаслідок цього препарат практично не володіє системною резорбтивною дією.

Незначна кількість гепарину абсорбується з поверхні шкіри у системний кровотік. Максимальна концентрація препарату в крові визначається через 8 годин після аплікації. Виведення гепарину відбувається, в основному, нирками, період напіввиведення - 12 годин.

Лікування захворювань поверхневих вен, таких як варикозне розширення вен, і пов’язаних з ним ускладнень, флеботромбоз, тромбофлебіт, поверхневий перифлебіт. Післяопераційний варикозний флебіт, ускладнення після хірургічного видалення підшкірної вени ноги. Травми та забиті місця, інфільтрати та локалізовані набряки, підшкірні гематоми. Травми та розтягнення м’язово-сухожильних та капсуло-зв’язкових структур.

Підвищена чутливість до гепарину або до будь-якого іншого компонента препарату, трофічні виразки ніг, що кровоточать, відкриті та/або інфіковані рани, геморагічний діатез, пурпура, тромбоцитопенія, гемофілія. Схильність до кровотеч.

Лікарський засіб містить як допоміжні речовини метил-п-гідроксибензоат та пропіл-п-гідроксибензоат, тому його не можна застосовувати хворим із алергією на парабени.

За наявності у хворого геморагічних симптомів слід ретельно зважити можливість застосування препарату. Препарат не слід призначати при кровотечах, наносити на відкриті рани, інфіковані ділянки шкіри за наявності гнійних процесів, слизові оболонки, очі та на ділянки навколо очей, на виразки та пухирі. У разі розладів згортання крові гель не рекомендується наносити на великі ділянки шкіри. У випадку лікування флебіту цей лікарський засіб не слід втирати у шкіру.

Дані щодо застосування препарату під час вагітності або годування груддю відсутні.

Внаслідок обмеженого досвіду застосування препарат не слід призначати дітям.

Дорослим препарат застосовують 1-3 рази на добу.

На уражену ділянку шкіри наносять 3-10 см гелю та обережно втирають.

Тривалість лікування визначається тяжкістю перебігу захворювання.

У зв’язку з малою системною абсорбцією передозування малоймовірне.

Дотепер випадки передозування при зовнішньому застосуванні гепарину не описані.

При тривалому застосуванні на великій поверхні можливі геморагічні ускладнення.

Лікування. Відміна препарату. За необхідності застосовують антагоніст гепарину — протамін сульфат (1% розчин).

В окремих випадках можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, такі як почервоніння, свербіж та припухлість шкіри, відчуття печіння, шкірні висипання, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, геморагії, іноді – виникнення невеликих пустул, пухирців або пухирів, що швидко минають після припинення застосування препарату.

При нанесенні на великі ділянки шкіри можливі системні побічні реакції.

Протизгортальна дія гепарину посилюється при одночасному застосуванні антикоагулянтів, антиагрегантів та нестероїдних протизапальних засобів. Алкалоїди ріжків, тироксин, тетрациклін, антигістамінні засоби і нікотин знижують дію гепарину.