Фенбітал інструкція по застосуванню

Керн Фарма С.Л., Іспанія

Протиепілептичні засоби. Барбітурати та їх похідні.

Фармакодинаміка. Фенобарбітал – це барбітурат, що чинить снодійну, протисудомну та седативну дію. Діє як неселективний депресант центральної нервової системи та може викликати будь-який стан центральної нервової системи – від збудження до легкої седації, гіпнозу і глибокої коми. Передозування може бути смертельним.Барбітурати пригнічують функцію дихальної системи; ступінь пригнічення дихання залежить від дози препарату.Фармакокінетика. Концентрація в плазмі крові: протисудомна токсична   15-25 мкг/мл ≥ 50 мкг/мл Tmax пероральний прийом внутрішньом’язово внутрішньовенно (мозок) 6-18 годин 3-5 годин 20-60 хвилин Період напіврозпаду у плазмі крові (дорослі) 60-150 годин Нирковий кліренс 10-40 % у незміненому стані Абсорбція майже повна після перорального прийому або внутрішньом’язового введення Добове виведення 10-20 % Об’єм розподілу: дорослі діти   0,66-0,88 л/кг 0,56-0,97 л/кг Перехід через плацентарний бар’єр проходить через плацентарний бар’єр Перехід через гематоенцефалічний бар’єр добре проникнення в тканини мозку Перехід у грудне молоко концентрація в грудному молоці: 10-45 % плазмової концентрації Зв’язування з білками плазми крові 40-60 % Діаліз Гемодіаліз: так Гемоперфузія: так (концентрація в сироватці крові зменшується вдвічі приблизно через 2 години)

Лікування епілепсії, епілептичного статусу; як допоміжний препарат при лікуванні гострих судомних нападів у хворих на правець та при проведенні анестезії. Фенбітал показаний дітям як протисудомний (антиконвульсант) і заспокійливий засіб, у тому числі для передопераційного і післяопераційного застосування. Особливо показаний для застосування у невідкладних випадках, коли неможливо або недоречно застосувати пероральні лікарські засоби.

Підвищена чутливість до фенобарбіталу або до інших компонентів препарату. Гостре отруєння алкоголем. Одночасно застосування снодійних препаратів або аналгетиків. Інтоксикація психоактивними седативними лікарськими засобами або стимуляторами. Задишка або бронхообструкція у пацієнтів з респіраторними захворюваннями. З обережністю та після ретельної оцінки користь/ризик застосовувати при тяжких ураженнях міокарда, латентній або активній печінковій порфірії, при порушеннях функції печінки або нирок. Під час лікування такі пацієнти мають перебувати під медичним наглядом.

Фенобарбітал може спричиняти звикання і тому, подібно до застосування інших препаратів, що містять барбітурати, в результаті тривалої терапії Фенбіталом у хворих може розвиватися психологічне і фізичне звикання, медикаментозна залежність.Препарати слід з обережністю призначати хворим з порушеннями функції печінки та/або нирок.У хворих, які отримували протиепілептичні препарати за різними показаннями, зареєстровані випадки суїцидальних намірів та поведінки. Дані досліджень із застосуванням протиепілептичних препаратів також показали невелике підвищення випадків суїцидальних намірів і поведінки. Механізм появи цього ризику невідомий, а існуючі дані не дають змоги виключити можливість підвищення такого ризику при застосуванні Фенбіталу.За хворими потрібно спостерігати щодо появи ознак суїцидальних намірів та поведінки і у разі необхідності призначати відповідне лікування. Пацієнтів, а також їх опікунів слід попередити про необхідність звернення за медичною допомогою в разі появи суїцидальних намірів або поведінки.При одночасному застосуванні з бензодіазепінами підвищується ризик пригнічення функції дихання. Слід враховувати здатність фенобарбіталу пригнічувати дихання. З особливою обережністю препарат застосовують хворим з порушеннями свідомості.Були зареєстровані загрозливі для життя шкірні реакції, пов’язані із застосуванням фенобарбіталу: синдром Стівенса–Джонсона, хронічний епідермальний некроліз.Пацієнти повинні повідомити про появу симптомів таких реакції та у разі їх появи слід забезпечити ретельний медичний нагляд за станом хворого. Найбільший ризик появи синдрому Стівенса–Джонсона та хронічного епідермального некролізу у перші декілька тижнів лікування.Якщо у пацієнта спостерігаються ознаки або симптоми синдрому Стівенса–Джонсона або хронічного епідермального некролізу (наприклад, прогресуючий шкірний висип з пухирями або елементами ураження слизової оболонки), терапію фенобарбіталом необхідно припинити.Найкращі результати лікування синдрому Стівенса–Джонсона та хронічного епідермального некролізу досягаються при ранній діагностиці патології та негайному припиненні застосування фенобарбіталу. Дострокове переривання лікування асоціюється з кращим прогнозом для здоров’я пацієнта.Якщо у пацієнта розвинувся синдром Стівенса–Джонсона або хронічний епідермальний некроліз внаслідок застосування фенобарбіталу, повторне застосування препарату заборонено.Застосування дітямУ дітей під час прийому барбітуратів може спостерігатися реакція парадоксального збудження.Застосування пацієнтам літнього віку:У таких пацієнтів під час прийому барбітуратів можливі реакції збудження, сплутаність свідомості або психічна депресія; можливий підвищений ризик появи гіпотермії, індукованої барбітуратами.На механізм дії даного препарату також можуть впливати історія зловживання наркотиками або наркотична залежність, у тому числі в анамнезі, продромальні ознаки печінкової коми, гострий або хронічний біль, респіраторні захворювання, що супроводжуються задишкою або бронхообструкцією.Під час лікування слід уникати вживання алкоголю або прийому інших депресантів центральної нервової системи.Необхідно вжити застережних заходів у разі виникнення запаморочення, сплутаної свідомості або сонливості.Фенбітал містить 10 % спирту.Раптове припинення лікування після тривалого застосування препарату у пацієнтів з медикаментозною залежністю може призвести до появи симптомів абстиненції, в тому числі марення, судом і навіть смерті.Лікарський засіб слід поступово відміняти пацієнтам, які приймали надмірні дози протягом тривалого періоду часу.Для внутрішньовенного введення необхідно розвести 0,25-1 мл Фенбіталу в 10 мл води для ін’єкцій. Жоден інший розчинник застосовувати не можна. Приготований розчин слід повільно ввести внутрішньовенно зі швидкістю 50 мг/хв (діти) або 60 мг/хв (дорослі) протягом 30 хвилин після розведення.Застосування у період вагітності або годування груддю.Вагітність. Хоча у період вагітності не слід переривати протисудомну терапію, застосування цих лікарських засобів рекомендується переглянути відповідно до тяжкості стану здоров’я вагітної жінки (наприклад, ризик появи епілептичного статусу), оскільки не можна виключити ризик їх шкідливого впливу на плід. Барбітурати легко проникають через плаценту після парентерального введення та розповсюджуються по всіх тканинах організму плода. Було доказано, що барбітурати збільшують ймовірність патології плода. Використання барбітуратів протягом останнього триместру вагітності може викликати фізичну залежність, що призведе до появи симптомів абстиненції у новонародженого.Лікар повинен переконатися, що вагітній жінці призначено мінімальну можливу дозу Фенбіталу особливо протягом перших 20-40 днів вагітності. Впродовж цього часу слід намагатися уникати їх одночасного застосування з іншими протисудомними (протиепілептичними) лікарськими засобами.Період годування груддю. Барбітурати проникають у грудне молоко і можуть пригнічувати центральну нервову систему у немовлят, тому у разі необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Протягом лікування Фенбіталом хворим не рекомендується керувати автотранспортом. Можливе зниження швидкості реакції або посилення впливу алкоголю на організм.

Препарат має гіпнотичні, протисудомні або седативні ефекти, залежно від способу його введення і концентрації.Дорослі Як антиконвульсант: звичайна доза становить 100-320 мг, за необхідності введення можна повторити. Максимальна добова доза – 600 мг. Розчин вводять внутрішньом’язово або після розбавлення – повільно внутрішньовенно. При епілептичному статусі: 10-20 мг/кг маси тіла, за необхідності дозу можна повторити. Також можливе повільне внутрішньовенне введення 1 мл (200 мг) розчину, яке за необхідності можна повторити. Як допоміжний лікарський засіб при анестезії: 100-200 мг внутрішньом’язово за 60-90 хвилин до хірургічного втручання. Діти віком від 2 років. Як антиконвульсант: повільне внутрішньовенне введення однієї навантажувальної дози – 10-20 мг/кг маси тіла після розведення розчину. Підтримуюча доза: 1-6 мг/кг маси тіла на добу – повільне внутрішньовенне введення розведеного розчину. При епілептичному статусі: 15-20 мг/кг маси тіла – повільне внутрішньовенне введення розведеного розчину. Для передопераційної підготовки: 1-3 мг/кг маси тіла внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Спосіб застосуванняФенбітал вводять внутрішньом’язово або повільно внутрішньовенно у розведеному вигляді. Для внутрішньовенного застосування слід розвести 0,25-1 мл Фенбіталу в 10 мл води для ін’єкцій. Жоден інший розчинник використовувати не можна. Приготований розчин слід ввести протягом 30 хвилин після розведення. Швидкість інфузії – не більше 50 мг/хв (діти) або 60 мг/хв (дорослі). Фенбітал застосовують, зокрема, у разі тяжкого перебігу захворювання або коли застосування пероральних лікарських засобів протипоказане.При внутрішньовенному введенні максимальна концентрація фенобарбіталу натрію у мозку може бути досягнута протягом 15 хв або більше; тому, щоб уникнути розвитку тяжкої барбітурат-індукованої депресії, важливо починати лікування з мінімальної необхідної дози та чекати на появу протисудомного ефекту перед введенням другої дози.Примітки. Подібно до застосування інших препаратів, що містять барбітурати, в результаті тривалої терапії Фенбіталом у хворих може розвиватися медикаментозна залежність.Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання.Пацієнти з порушенням функції печінки або нирок. На початку лікування слід застосовувати знижені дози.Діти.Препарат застосовують дітям віком від 2 років.

Під час гострого передозування можливі такі симптоми: сильне затьмарення свідомості, ністагм положення, ністагм при погляді вперед, зниження уваги, гіпорефлексія, легка атаксія, атаксія з тенденцією до падіння, сонливість, лихоманка, гіпотермія, сопор, пригнічення дихання, уповільнене серцебиття, невиразне мовлення, шок, який супроводжується розширенням зіниць.Симптоми хронічної інтоксикації: сильне затьмарення свідомості, постійна дратівливість, нездатність міркувати, розлади сну та ураження печінки.Лікування гострого передозування підтримуюча терапія функцій дихання та кровообігу; детоксикація, що не є екстреною та проводиться у положенні хворого лежачи на боку за відсутності висипів, початкові заходи невідкладної допомоги зазвичай проводять у лікарні. Після профілактичного введення атропіну або ендотрахеальної інтубації виконують промивання шлунка. Усі дії мають супроводжуватися постійним (з годинним інтервалом) моніторингом пульсу, дихання, ректальної температури та артеріального тиску пацієнта. У таблиці нижче зазначені види терапії, які слід застосовувати при різних ступенях тяжкості клінічної ситуації. Також можливе проведення лужного діурезу, гемодіалізу та гемоперфузії.Застереження: не слід призначати епінефрин або намагатися викликати блювання.Лікування інтоксикації барбітуратами залежно від ступеня тяжкості клінічної ситуації Тяжкість Легка інтоксикація (хворий може розмовляти) Легка інтоксикація (ступор) Інтоксикація середньої тяжкості (наявність деякої моторної реакції) Тяжка інтоксикація (відсутність реакції) Інтоксикація, що загрожує життю (відсутність реакції) Лікування Надати пацієнту можливість поспати під наглядом Змінювати положення пацієнта кожні 2 години У разі гіповентиляції проводити механічну вентиляцію легень та моніторинг дихання Киснева терапія Покласти пацієнта так, щоб забезпечити прохідність дихальних шляхів. Лаваж вмісту трахеобронхіального дерева, інтубація, що за необхідності проводиться з трахеотомією.   В деяких випадках – інтубація. У разі артеріальної гіпотензії: ввести малі дози фенілпропаноламіну або допаміну.   Розширювачі плазми   + допамін за необхідності. У разі затримки сечі: катетеризація Постійний сечовий катетер У разі необхідності подальше лікування антибіотиками (профілактика не потрібна) Антибіотик Пероральне введення рідин Проведення форсованого діурезу шляхом повільних внутрішньовенних інфузій.   При недостатності ниркової секреції – проведення гемодіалізу або перитонеального діалізу (за необхідності) Психіатричне лікування Застосування аналептиків не рекомендується. У разі високих концентрацій снодійних препаратів або плоска ЕЕГ – проведення гемоперфузії. Моніторинг стану Продовження контролю рефлексів, частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, венозного тиску, частоти і об’єму дихання, температури тіла та діурезу. Щоденні перевірки показників гематокриту або гемоглобіну, а також рівнів сечовини, хлориду, натрію, кальцію, АСТ, АТЛ в сироватці та інших параметрів за необхідності.   Повторний газовий аналіз крові.

На початку лікування епілепсії може спостерігатися втомлюваність, що зазвичай зникає в ході терапії. У дітей та літніх людей іноді виникають парадоксальне збудження та розгубленість.Рідко зустрічаються реакції непереносимості препарату (гарячка, порушення функції печінки, фотосенсибілізація та серйозні шкірні реакції, наприклад ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона), розлади з боку печінки, нирок або кісткового мозку. У разі появи дерматологічних реакцій лікування слід припинити.Дуже рідко надходили повідомлення про серйозні шкірні реакції: синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.У поодиноких випадках може виникати запаморочення, блювання, головний біль, пригнічений настрій, розлади кровообігу або навіть шок, зниження артеріального тиску, брадикардія.При внутрішньовенному введенні барбітуратів, особливо з високою швидкістю інфузії, може спостерігатися пригнічення дихальної функції, апное, ларингоспазм, бронхоспазм або гіпертонія.У виняткових випадках після довготривалого застосування препарату можлива поява мегалобластної анемії.Існує ризик виникнення абстинентного синдрому при раптовому припиненні застосування препарату після тривалого лікування.Також можуть спостерігатися парадоксальні реакції, агранулоцитоз, тромбоцитопенія і тромбофлебіт.У пацієнтів, що тривалий час приймали фенобарбітал, повідомляли про випадки зниження щільності кісткової тканини, остеопенії, остеопорозу та переломів. Механізм впливу фенобарбіталу на кістковий метаболізм невідомий.

Алкоголь.Протягом лікування не можна вживати алкогольні напої.Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему.Ефект барбітуратів може бути збільшений при застосуванні разом з іншими лікарськими засобами, що впливають на центральну нервову систему (деякі психотропні, наркотичні препарати, аналгетики або снодійні).Барбітурати здатні збільшувати утворення печінкових ферментів, що прискорюють метаболізм деяких лікарських засобів (таких як пероральні антикоагулянти, гризеофульвін, контрацептиви), тим самим зменшуючи їх ефективність.Кумаринові або індандіонові антикоагулянти.Фенобарбітал знижує їх концентрацію у плазмі крові, що призводить до зменшення антикоагулянтного ефекту.Кортикостероїди.Барбітурати посилюють метаболізм цих препаратів, знижуючи ефективність їх дії.Гризеофульвін.Фенобарбітал може впливати на всмоктування гризеофульвіну після перорального застосування, тим самим зменшуючи рівень його концентрації у крові.Доксициклін.При одночасному застосуванні фенобарбітал може скорочувати період напіврозпаду доксицикліну; цей ефект може тривати протягом 2 тижнів після припинення лікування фенобарбіталом.Фенітоїн, вальпроат натрію і вальпроєва кислота.Вплив барбітуратів на метаболізм фенітоїну є змінним, тому при одночасному застосуванні цих препаратів необхідно відстежувати їх концентрації в крові. Вальпроат натрію та вальпроєва кислота підвищують вміст фенобарбіталу в сироватці крові, збільшуючи ефект його дії.Інгібітори моноаміноксидази (ІМАО).ІМАО пролонгують ефект дії барбітуратів.Контрацептиви, що містять естроген.Одночасне застосування з фенобарбіталом може знизити безпеку цих контрацептивів через прискорення метаболізму естрогену.Барбітурати посилюють токсичність метотрексату.Слід враховувати, що взаємодія препаратів можлива через присутність спирту у складі Фенбіталу.Фенобарбітал також взаємодіє з кортикотропіном і карбамазепіном.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 1 мл розчину для ін’єкцій в ампулі; по 5 ампул у чарунковій упаковці, по 2 чарункові упаковки у картонній коробці.

Без рецепту.

НесумісністьНе змішувати з іншими лікарськими засобами.