Визпируб инструкция по применению

НВ Ремедиз Пвт. Лтд. для "ОллМед Интернешнл Инк.", Индия/США

Антинеопластические средства. Антрациклины и родственные соединения. Доксорубицин.

Фармакодинаміка. Протипухлинний препарат групи синтетичних антрациклінових антибіотиків. Швидко проникає у клітини, локалізується переважно в ядрі. Механізм дії зумовлений здатністю епірубіцину утворювати комплекс із ДНК шляхом інтеркаляції між основними нуклеотидними парами, що призводить до порушення синтезу ДНК, РНК і білків. Інтеркаляція в ДНК є пусковим механізмом розщеплення ДНК під дією топоізомерази ІІ та призводить до серйозних порушень у третинній структурі ДНК. Епірубіцин (як і доксорубіцин) може бути задіяний у реакції окислювання/відновлення з утворенням високоактивних і високотоксичних вільних радикалів.Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення епірубіцин швидко розподіляється у тканинах організму; не проникає крізь ГЕБ у визначених кількостях. Епірубіцин інтенсивно біотрансформується в печінці. Основними встановленими метаболітами є епірубіцинол, що має визначений ступінь протипухлинної активності, а також глюкуроніди епірубіцину і епірубіцинолу. 4’-0-глюкуронування відрізняє епірубіцин від доксорубіцину і може зумовлювати його меншу токсичність. Після внутрішньовенного введення препарату (у дозі 60-150 мг/м2) пацієнтам з нормальною функцією печінки і нирок рівні епірубіцину знижуються триекспонентним способом з повільною кінцевою фазою тривалістю 30–40 годин. Період напіввиведення епірубіцинолу такий, як і в епірубіцину. Епірубіцин виводиться головним чином через печінку: близько 38 % введеної дози виявляється протягом 24 годин у жовчі у формі епірубіцину (19 %), епірубіцинолу та інших метаболітів. 9–12 % дози виводиться із сечею (як у вигляді метаболітів, так і в незміненому вигляді). Через 72 години приблизно 43 % введеної дози визначається в жовчі і приблизно 16 % – у сечі.Фармацевтичні характеристики.

Лікування широкого спектра новоутворень, включаючи рак молочної залози, злоякісні лімфоми, саркоми м’яких тканин, рак шлунка, рак печінки, підшлункової залози, прямої кишки, рак шийно-лицьової ділянки, рак легенів, рак яєчників, лейкемію.Внутрішньоміхурове введення показане при лікуванні поверхневого раку сечового міхура (перехідноклітинний рак, карцинома in situ) та для профілактики рецидиву після трансуретральної резекції.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини, інших антрациклінів та антраценедіонів.Терапія Візпірубом протипоказана пацієнтам з активною депресією функції кісткового мозку внаслідок раніше проведених курсів лікування із застосуванням інших протипухлинних засобів або радіотерапії та пацієнтам, які вже отримували лікування із застосуванням максимальних кумулятивних доз епірубіцину і/або інших антрациклінів (наприклад доксорубіцину та даунорубіцину).Препарат також протипоказаний пацієнтам з тяжкими кардіопатіями, наявними в анамнезі або на даний час, пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки та у разі наявності генералізованої інфекції.Внутрішньовенне введення протипоказане пацієнтам з персистуючою мієлосупресією, нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, тяжкою аритмією, нестабільною стенокардією та міокардіопатією.Внутрішньоміхурове введення протипоказано пацієнтам з інфекціями сечовивідних шляхів, інвазивною пухлиною, що проростає у м’язовий шар сечового міхура, запаленням сечового міхура та пацієнтам з гематурією. Особливої уваги потребують труднощі у проведенні катетеризації (уретральна непрохідність, спричинена значним внутрішньоміхуровим новоутворенням).

Запобіжні заходи, яких слід дотримуватися при застосуванні всіх протипухлинних препаратів:персонал повинен мати добру підготовку з техніки розведення і введення.вагітних не слід допускати до роботи з препаратом.Персонал, який працює з препаратом, повинен використовувати захисний одяг: захисні окуляри, захисний халат, одноразові рукавички і маску.робоча зона має бути пристосована для розчинення препарату (бажано з системою з ламінарним потоком повітря); робоча поверхня має бути захищена одноразовим абсорбуючим папером на пластиковій основі.Усі засоби, які використовуються при введенні препарату чи прибиранні, включаючи рукавички, слід зібрати в одноразові пакети для токсичних відходів з метою подальшої утилізації при високій температурі.У разі випадкового потрапляння препарату на шкіру або в очі слід негайно промити уражену ділянку шкіри великою кількістю води з милом, а очі промити розчином натрію бікарбонату. Уражені ділянки має уважно оглянути спеціаліст.У разі випадкового забруднення предметів розчином препарату їх слід промити 1 % розчином натрію гіпохлориду, а потім великою кількістю води.Усі матеріали, використані для прибирання, знищують, як зазанчено вище.Лікування Візпірубом проводять тільки кваліфіковані лікарі, які мають досвід застосування протипухлинних препаратів.

Протягом першого циклу лікування Візпірубом важливим є ретельний та частий контроль лікаря за пацієнтом, необхідно дуже уважно стежити за основними функціями організму (проводити лабораторні аналізи та контролювати серцеву функцію).Слід регулярно контролювати кількість лейкоцитів, еритроцитів та тромбоцитів. Лейкопенія та нейтропенія є тимчасовими як при застосуванні стандартних доз, так і при застосуванні високих доз, хоча в останньому випадку ступінь лейкопенії та нейтропенії тяжчий. Показники досягають мінімального рівня між 10-м і 14-м днем, повертаючись до нормального значення на 21-й день. Дуже рідко у пацієнтів, які отримали високі дозі, спостерігається виражена тромбоцитопенія (

Протипоказано.Епірубіцин може спричинити ушкодження хромосом сперматозоїдів людини. Чоловікам, які отримують лікування Візпірубом, необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції.Візпіруб може спричинити аменорею або передчасне настання менопаузи у жінок.Експериментальні дані, отримані на тваринах, дають підставу припускати, що при застосуванні вагітним епірубіцин може спричиняти ушкодження плода, тому його не можна застосовувати під час вагітності.Перед початком лікування у жінок репродуктивного віку можливість вагітності потрібно виключити, а протягом самого лікування жінкам слід користуватися ефективними методами контрацепції.Чи проникає епірубіцин у материнське молоко, залишається невідомим. У зв’язку з тим, що багато препаратів, у тому числі й антрацикліни, проникають у материнське молоко, а також у зв’язку з можливістю серйозних побічних проявів, спричинених епірубіцином у немовлят, яких годують груддю, матерям слід припинити годування груддю до початку застосування препарату.

Вплив епірубіцину на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами детально не досліджували.

Ефективність і безпека застосування препарату для лікування дітей не досліджувалися.

Внутрішньовенне введення.Схема застосування при стандартному дозуванні.При монотерапії Візпірубом як антибластомним препаратом рекомендована доза для дорослих становить 60-90 мг/м2 площі поверхні тіла, яка вводиться шляхом внутрішньовенної ін’єкції протягом 5-10 хвилин з інтервалами у 21 день відповідно до стану крові/кісткового мозку.Схема застосування при призначенні високих доз.Рак легенів.При монотерапії у високих дозах для лікування раку легенів Візпіруб необхідно вводити відповідно до нижчезазначених схем:дрібноклітинний рак легенів у пацієнтів, які раніше не отримували лікування: 120 мг/м2 в 1‑й день кожні 3 тижні;недрібноклітинний рак легенів (епідермоїдний, сквамозний та аденокарцинома) у пацієнтів, які раніше не отримували лікування: 135 мг/м2 в 1‑й день або 45 мг/м2 в 1, 2, 3 дні кожні 3 тижні.Рак молочної залози.Дози до 135 мг/м2 (при монотерапії Візпірубом) та до 120 мг/м2 (при комбінованій терапії), які вводилися кожні 3-4 тижні, були ефективними та добре переносилися пацієнтками, хворими на рак молочної залози.При ад’ювантній терапії раку молочної залози на початкових стадіях рекомендовані дози варіюють від 100 мг/м2 до 120 мг/м2 кожні 3-4 тижні.Препарат слід вводити шляхом внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом 5-10 хвилин або внутрішньовенної інфузії протягом не більше 30 хвилин.Рекомендовано застосування нижчих доз (60-75 мг/м2 або 105-120 мг/м2 у схемах дозування для високих доз) пацієнтам зі зниженим резервом кісткового мозку внаслідок попереднього лікування із застосуванням хіміотерапії та/або променевої терапії, пацієнтам літнього віку або з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку. Загальну дозу на цикл можна розділити для прийому протягом 2-3 послідовних днів.При застосуванні у комбінованій терапії з іншими протипухлинними препаратами дози Візпірубу слід відповідним чином зменшувати. Оскільки основним шляхом елімінації препарату є гепатобіліарна система, пацієнтам з порушеною функцією печінки дозу Візпірубу слід знижувати, щоб уникнути посилення загальної токсичності.У цілому, якщо рівень білірубіну перебуває в діапазоні 1,4-3 мг/100 мл, а рівень затримки бромсульфофталеїну (БСФ) становить 9-15 %, рекомендовано призначення половини звичайної дози.Якщо ж рівні білірубіну та рівень затримки БСФ перевищують вищезгадані, рекомендовано призначення чверті звичайної дози.Помірне порушення функції нирок не є достатньою причиною для зміни рекомендованих доз через низький рівень екскреції Візпірубу нирками.Спосіб застосування.Візпіруб неефективний при пероральному прийомі і його не слід вводити внутрішньом’язово або інтратекально. Внутрішньовенне застосування.Внутрішньовенне введення має тривати протягом 5-10 хвилин через систему для внутрішньовенних інфузій. Слід переконатися, що голка правильно введена у вену, причому флакон із 0,9 % розчином натрію хлориду повинен уже бути встановлений. Ця техніка знижує ризик екстравазації препарату та забезпечує можливість промивання вени 0,9 % розчином натрію хлориду наприкінці введення препарату. Витікання Візпірубу з вени протягом введення може призвести до ураження тканин і навіть до некрозу. Венозний склероз можливий у результаті ін’єкції в тонкі судини або при повторних ін’єкціях в одну і ту саму вену.Рак сечового міхураПри лікуванні перехідноклітинної папілярної карциноми рекомендується проведення щотижневих інсталяцій по 50 мг, які повторюються протягом 8 тижнів. У випадку розвитку місцевої токсичності (хімічного циститу) доцільно знизити дозу до 30 мг. При лікуванні карциноми in situ дозу можна підвищити до 80 мг згідно з індивідуальною переносимістю пацієнта.Для профілактики рецидиву після трансуретральної резекції поверхневих пухлин рекомендується проведення щотижневих інсталяцій по 50 мг, які повторювати протягом 4 тижнів, після чого інстиляція тієї ж дози 1 раз на місяць триває до повного року.Внутрішньоміхурове застосування.Розчин Візпірубу, який вводиться через катетер, має залишатися в сечовому міхурі протягом 1 години, після чого пацієнтові слід випорожнити сечовий міхур. Під час інстиляції пацієнтові необхідно повертатися з боку на бік для забезпечення більш рівномірного впливу розчину препарату на стінки сечового міхура.Приготування розчину.Візпіруб слід розводити 0,9 % розчином натрію хлориду або стерильною водою для ін’єкцій. Вміст флакона знаходиться під від’ємним тиском. З метою запобігання утворенню аерозолю під час розчинення слід дотримуватися обережності після введення голки у флакон. Слід запобігати вдиханню аерозолю препарату під час приготування розчину.Препарат слід використати протягом 24 годин після першого проколювання пробки флакона. Невикористаний розчин слід знищити.При зберіганні розчину для ін’єкцій у холодильнику препарат може желатинізуватися. Відновлення консистенції відбувається через 2‑4 години за умов кімнатної температури і потрушування флакона з розчином (15–25 °С).Для внутрішньовенного застосування слід віддавати перевагу 0,9 % розчину натрію хлориду, оскільки таким чином утворюється ізотонічний розчин, який переноситься краще. Флакони з ліофілізатом Кількість розчинника, що додається Кінцева концентрація 10 мг 5 мл 2 мг/мл 50 мг 25 мл 2 мг/мл Для внутрішньоміхурового застосування встановлену дозу Візпірубу слід завжди розчиняти у 50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або стерильній дистильованій воді. Після додавання розчинника флакон струшують до повного розчинення препарату.

Дуже високі одноразові дози епірубіцину можуть спричинити оборотну міокардіальну токсичність протягом 24 годин та тяжку депресію функції кісткового мозку протягом 1 або 2 тижнів.

Були отримані повідомлення про такі побічні ефекти. Інфекції та інвазії: інфекції.Доброякісні і злоякісні новоутворення: гострий лімфолейкоз, гострий мієлолейкоз.З боку крові і лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, фебрильна нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, гіперурикемія, сепсис, септичний шок, гранулоцитопенія, геморагія.Розлади метаболізму: анорексія, гіпоксія тканин у результаті мієлосупресії.З боку органу зору: кон’юнктивіт, кератит.З боку серця: застійна серцева недостатність (задишка, набряк, гепатомегалія, асцит, набряк легенів, випіт у плевральну порожнину, ритм галопу), кардіотоксичність (аномальні показники ЕКГ, аритмія, кардіоміопатія), вентрикулярна тахікардія, брадикардія, атріо- вентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса.Судинні розлади: припливи, тромбоемболія, включаючи емболію легеневої артерії.З боку органів дихання: пневмонія, утруднення дихання.З боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ): нудота, блювання, мукозит, стоматит, діарея, езофагіт. Мукозит може виникнути через 5–10 днів після початку лікування. Зазвичай спостерігається у формі болісного стоматиту, здебільшого з боку язика та на під’язиковій слизовій оболонці.З боку шкіри і підшкірної клітковини: втрата волосся (зазвичай оборотна, зустрічається у 60–90 % пацієнтів та у чоловіків супроводжується припиненням росту волосся на обличчі),локальна токсичність, висипання, свербіж, зміни шкіри.З боку репродуктивної системи і молочних залоз: аменорея, азооспермія.Загальні розлади та стан місця введення: слабкість, запаморочення, астенія, гарячка.Дослідження: безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, зміни рівнів трансаміназ.Постмаркетингові спостереження.З боку імунної системи: іноді повідомлялося про випадки алергічних реакцій з гарячкою, тремтінням, кропив’янкою.Можливе виникнення випадків анафілактичного шоку. З боку метаболізму: зневоднення.Судинні розлади: флебіт, тромбофлебіт, шок.З боку ШКТ: біль або відчуття жару, ерозії, утворення виразок, кровотеча, гіперпігментація слизової оболонки ротової порожнини.З боку шкіри і підшкірної клітковини: еритема, припливи, гіперпігментація шкіри і нігтів, фоточутливість, гіперчутливість до опромінювання (реакція шкіри після опромінення), кропив’янка.З боку нирок та сечовидільної системи: забарвлення сечі у червоний колір на 1-2-гу добу після введення препарату, хімічний цистит, зрідка – геморагічний цистит, відчуття печіння, полакіурія.Загальні розлади та стан у місці введення: гарячка, озноб.Епірубіцин у високих дозах вводили великій кількості пацієнтів із солідними пухлинами різних типів, які раніше не отримували лікування. Побічні ефекти, що спостерігалися, не відрізнялися від тих, що розвивалися при застосуванні стандартних доз, за винятком тяжкої оборотної нейтропенії (

Візпіруб можна застосовувати у комбінації з іншими протипухлинними препаратами при хіміотерапії, але надзвичайно важливо ніколи не змішувати його з цими препаратами в одному шприці. Адитивна токсичність особливо негативно впливає на кістковий мозок, інші органи кровотворення і травний тракт. Застосування епірубіцину у комбінованій хіміотерапії одночасно з іншими кардіотоксичними препаратами, а також сумісне застосування кардіоактивних препаратів (наприклад, блокаторів кальцієвих канальців) потребує ретельного контролю функції серця протягом усього курсу лікування. Епірубіцин екстенсивно метаболізується печінкою. Зміни функції печінки, спричинені супутньою терапією, можуть вплинути на метаболізм, фармакокінетику, терапевтичну ефективність та/або токсичність епірубіцину.Введення паклітакселу перед застосуванням епірубіцину може призвести до підвищення плазмових концентрацій незміненого епірубіцину та його метаболітів, проте останні не є ані токсичними, ані активними. При застосуванні таксанів (паклітакселу або доцетакселу) після епірубіцину змін у його фармакокінетиці не спостерігалося.Дексверапаміл може змінювати фармакокінетику епірубіцину та, можливо, підвищувати його ефекти пригнічення кісткового мозку.Хінін може прискорювати первинне розповсюдження епірубіцину з крові до тканин і може мати вплив на розділення еритроцитів епірубіцином.Сумісне призначення α-2b-інтерферону може спричинити зниження граничного періоду напіврозпаду та повного кліренсу епірубіцину. Можливість розладу кровотворення має бути врахована при лікуванні препаратами, які впливають на кістковий мозок (цитотоксичні речовини, сульфонаміди, хлорамфенікол, дифенілгідантоїн, амідопірину дериват, антиретровірусні засоби).

2 роки.

Візпіруб слід зберігати у недоступному для дітей і захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ºС. У розчиненому вигляді Візпіруб можна зберігати у захищеному від світла місці протягом 24 годин при температурі не вище 25 °С або протягом 48 годин при температурі 2-8 °С.

По 10 мг або 50 мг ліофілізату у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Без рецепта.

НесумісністьБудь-який лужний розчин при тривалому контакті спричиняє гідроліз епірубіцину. Візпіруб забороняється змішувати з гепарином через хімічну несумісність, внаслідок якої при певному співвідношенні препаратів у розчині може утворюватися осад. МісцезнаходженняХіллтоп Індастріал Естейт, Джармайрі, ЕПІП, Фейз-1 (Екст.), Батолі Калан, Бедді, Округ Солан, Хімачель Прадеш, Індія.Власник реєстраційного посвідченняОллМед Інтернешнл Інк., США.МісцезнаходженняА/с 10356, Сан Хосе, р/р 95157, США.