Моэкс инструкция по применению

Эйсика Фармасьютикалз ГмбХ, Германия

Средства, действующие на ренин-ангиотензиновую систему. Ингибиторы АПФ

Індивідуальні реакції на препарат, що варіюють від одного пацієнта до іншого, можуть призводити до артеріальної гіпотензії з наступною зміною швидкості реакції до такого ступеня, що порушує здатність, необхідну для керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами або в місцях без надійної фіксації, особливо на початку терапії, при підвищенні дози, у разі застосування в комбінації з іншими гіпотензивними засобами, при зміні лікарського засобу або при взаємодії препарату з алкоголем. Алкоголь може підсилити цей ефект. Під час лікування препаратом Моекс® слід бути обережним при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.Нерекомендована комбінація.Калійзберігаючі діуретики та препарати калію: моексиприлу гідрохлорид може зменшити індуковану діуретиками втрату калію. Калійзберігаючі діуретики, наприклад спіронолактон, триамтерен або амілорид, препарати калію та калієвмісні замінники солі можуть призвести до значного підвищення рівня сироваткового калію. Якщо супутнє призначення цих препаратів необхідне у зв’язку з вираженою гіпокаліємією, їх слід застосовувати з обережністю та часто визначати рівень сироваткового калію. Застосування, що вимагає обережності.Діуретики.У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо при наявності дефіциту солі та/або гіповолемії, може розвинутися значне зниження артеріального тиску після початку терапії моексиприлу гідрохлоридом. У пацієнтів, які приймають діуретики та особливо у пацієнтів, які почали застосовувати цю терапію нещодавно, може розвинутися значне зниження артеріального тиску після початку терапії моексиприлу гідрохлоридом. Можливість артеріальної гіпотензії може бути зменшена шляхом припинення прийому діуретика, збільшення вживання солі перед прийомом препарату або початку лікування з менших доз. Подальше збільшення дози слід проводити з обережністю. (див. розділ Особливості застосування).Антигіпертензивні препарати.Збільшення гіпотензивного ефекту моексиприлу гідрохлориду.Літій.Повідомлялося про випадки оборотного підвищення концентрації літію в сироватці крові та симптоми літієвої інтоксикації у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час лікування препаратами літію. Комбінацію цих препаратів слід призначати з обережністю, рекомендований частий контроль концентрації літію в сироватці крові. При одночасному застосуванні також і тіазидних діуретиків зростає ризик літієвої інтоксикації та можливе посилення вже існуючого підвищення токсичності літію. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і літію не рекомендовано. У разі будь-якої необхідності застосування даної комбінації, слід ретельно контролювати рівні сироваткового літію (див. розділ Особливості застосування). Трициклічні антидепресанти/нейролептики/анестетики/снодійні.Супутній прийом певних анестетиків, трициклічних антидепресантів та нейролептиків з моексиприлу гідрохлоридом може призвести до додаткового зниження артеріального тиску або ортостатичної гіпотензії (див. розділ Особливості застосування).Алопуринол, цитостатики або імуносупресивні засоби, системні кортикостероїди або прокаїнамід.Застосування у комбінації з моексиприлу гідрохлоридом може призвести до підвищення ризику розвитку лейкопенії (див. розділ Особливості застосування).Антациди.Можуть спричиняти зниження біодоступності інгібіторів АПФ.Симпатоміметики.Симпатоміметики можуть знизити антигіпертензивний ефект моексиприлу гідрохлориду; для підтвердження отримання бажаного ефекту пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом.Препарати золота.Про нітритоїдні реакції (припливи, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія, що призводить до колапсу) рідко повідомлялося у пацієнтів, які отримували парентерально препарати золота (натрію ауротіомалат) та інгібітори АПФ одночасно.Інгібітори дипептидилпептидази-IV.При сумісному застосуванні інгібіторів АПФ і вілдагліптину спостерігалося збільшення випадків ангіоневротичного набряку. Більшість небажаних реакцій були помірної тяжкості та зникали впродовж терапії вілдагліптином.Застосування, що вимагає підвищеної уваги.Нестероїдні протизапальні препарати.Призначення нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад ацетилсаліцилової кислоти (в схемах лікування протизапальних процесів), інгібітори ЦОГ-2 і неселективні НПЗП) може зменшити антигіпертензивний ефект моексиприлу гідрохлориду. Крім того, описано, що одночасне застосування НПЗП та інгібіторів АПФ може спричиняти адитивний ефект на підвищення ризику погіршення ниркової функції, включаючи гостру ниркову недостатність, сироваткового калію, виникає головним чином у пацієнтів з порушенням функції нирок. Таким чином, комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнти повинні споживати достатню кількість рідини та знаходитись під ретельним спостереженням функції нирок на початку супутньої терапії та періодично потому.Натрію хлорид.Натрію хлорид послаблює антигіпертензивний ефект моексиприлу гідрохлориду. Алкоголь.Алкоголь посилює гіпотензивний ефект.Протидіабетичні препарати (інсулін та похідні сульфонілсечовини).Може підвищитись ризик зниження рівня цукру крові.Подвійна блокада ренін-ангіотензин- альдостеронової системи (РААС). Дані клінічних досліджень продемонстрували, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) завдяки сумісному застосуванню інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов’язана з більш високою частотою побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження ниркової функції (включаючи гостру ниркову недостатність) у порівнянні з застосуванням монотерапії блокаторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (див. розділи Протипоказання, Особливості застосування і Фармакологічні властивості).Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка.У тварин, як і у людей, взаємодія між ренін-ангіотензин-альдостероновою системою та калікреїн-кініновою системою забезпечує важливу біохімічну основу для гомеостазу артеріального тиску. При артеріальній гіпертензії нормальний механізм зворотного зв’язку, створений ренін-ангіотензин-альдостероновою системою (РААС), може порушуватися, що призводить до стану постійної артеріальної гіпертензії. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) були розроблені для блокування цієї системи і зниження таким чином артеріального тиску. Після всмоктування, моексиприл гідролізується до моексиприлату (інгібітор пептидил діпептідази). Моексиприлат сильно пригнічує АПФ і, як наслідок, утворення ангіотензину II, активного агента РААС. Ангіотензин II додатково стимулює секрецію альдостерона у корі наднирників. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II, що зумовлює зниження вазоконстрикторного ефекту та зниження секреції альдостерону, що спричиняє подальше зниження артеріального тиску. Останній ефект може призвести до збільшення концентрації калію в сироватці крові. Припинення негативного зворотного зв’язку ангіотензину II на секрецію реніну зумовлює збільшення активності реніну у плазмі крові.Оскільки АПФ ідентичний до кінінази II, ферменту, що бере участь у деградації сильного вазодилататора брадикініну, інгібування АПФ призводить до додаткового, не опосередкованого нирками зниження системного артеріального тиску. Пригнічення АПФ призводить до підвищення активності циркулюючої і локальної калікреїн-кінінової системи (та таким чином активації системи простагландину). На даний час не з’ясовано чи впливають підвищені рівні брадикініну у крові на зниження артеріального тиску та деякі небажані ефекти моексиприлу гідрохлориду. У дослідженнях гемодинамики моексприлу гідрохлорид призводив до значного зниження периферичного судинного опору, а це в свою чергу до покращення ефективності роботи серця та якості життя пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність.Клінічно значущих змін швидкості плазмового потоку в нирках та швидкості клубочкової фільтрації, загалом не спостерігалось.Моексиприлу гідрохлорид знижує тиск крові у хворих на артеріальну гіпертензію в положенні лежачи і стоячи, не приводячи до компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень. Останні дані стверджують, що інгібітори АПФ зменшують патологічну проліферацію та метаболізм клітин, що виникають у тканинах серця та судин осіб з тяжкою артеріальною гіпертензією.У більшості пацієнтів максимальний ефект спостерігався через 3-6 годин після введення дози.Зазвичай максимальний гіпотензивний ефект певної дози моексиприлу гідрохлориду спостерігається через 4 тижні. З прийомом рекомендованої добової дози, антигіпертензивний ефект зберігається також впродовж довготривалої терапії.Два великих рандомізованих контрольованих дослідження (ONTARGET (незакінчене; застосування телмісартану окремо та в поєднанні з раміприлом, світове дослідження з кінцевими точками) і VA NEPHRON-D (нефропатія пов’язана з цукровим діабетом у пацієнтів похилого віку)) вивчали застосування комбінації інгібіторів АПФ з блокаторами рецепторів ангіотензину II.Дослідження ONTARGET, проведене з участю пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями, або з цукровим діабетом 2 типу з ознаками пошкодження органів-мішеней. Дослідження VA NEPHRON-D проведено з участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Ці дослідження не виявили потужного позитивного впливу на результати з боку нирок та/або серцево-судинної системи та летальні наслідки, однак спостерігався підвищений ризик гіперкаліємії, гострого пошкодження нирок та/або гіпотензії у порівнянні з монотерапією.З огляду на подібні фармакодинамічні профілі цих результатів, їх також застосовують і до інших інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II.Таким чином інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.Дослідження ALTITUDE (дослідження аліскірену з участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з кінцевими точками оцінки захворювань серцево-судинної системи та нирок) встановлювало користь застосування від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або блокаторів рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічними захворюваннями нирок, серцево-судинними захворюваннями, або обох захворювань разом. Дослідження було достроково припинено у зв’язку з підвищеним ризиком розвитку небажаних результатів. Летальні наслідки внаслідок серцево-судинної недостатності та інсульту найчастіше зустрічались у групі аліскірену, ніж у групі плацебо, так само й побічні реакції та серйозні побічні реакції, що пов’язані з захворюваннями (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) найчастіше спостерігалися у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Фармакокінетика.Проліки моексиприлу гідрохлориду швидко абсорбуються та деестерифікуються до активного метаболіту моексиприлату. Фармакокінетичні параметри моексиприлу гідрохлориду та моексиприлату однакові при одноразовому та багаторазовому дозуванні та є пропорційними до дози. Незалежно від дози, максимальна концентрація в плазмі крові незміненого моексиприлу гідрохлориду досягається приблизно через 1 годину після введення дози, активного метаболіту – приблизно через 1,5 години.Період напіввиведення становить 1-2 години для моексиприлу гідрохлориду і приблизно 8 годин для моексиприлату.Моексиприлу гідрохлорид інтенсивно метаболізується; метаболіти виводяться частково із сечею (65 %) і частково з калом. Тільки близько 1-2 % від початкової речовини виводиться з сечею без зміни.Основний метаболіт, моексиприлат – це активна речовина препарату Moекс®, інші метаболіти неактивні.Моексиприлу гідрохлорид та моексиприлат мають помірний ступінь зв’язування з білками плазми – приблизно 90 % та 70 % відповідно, переважно з альбумінами. Таким чином, вірогідність впливу інших препаратів на зв’язування з білками моексиприлу гідрохлориду та моексиприлату низька і не має клінічного значення. Метаболіти моексиприлу гідрохлориду представлені дикетопіперазиновими похідними моексиприлу та моексиприлату. Моексиприлу гідрохлорид та моексиприлат виводяться з сечею, моексиприлат також виводиться з фекаліями.Фармакокінетичний профіль моексиприлу гідрохлориду та моексиприлату дає змогу застосовувати пацієнтам з незначним та помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 40 мл/хв) ті ж самі дози, що й пацієнтам зі збереженою функцією нирок. При тяжких порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну ˂ 40 мл/хв) рекомендоване зниження дози. Фармакокінетика моексиприлу гідрохлориду та моексиприлату значно відрізняється у пацієнтів з цирозом печінки порівняно зі здоровими особами, але стосовно загальної біодоступності моексиприлату та кумуляції медичного препарату корекція дози не є необхідною. Абсорбція моексиприлу гідрохлориду порушується при прийомі їжі зі зниженням пікових плазмових рівнів Сmах та AUC, але без впливу на пригнічення АПФ. Не виявлено значної взаємодії з гідрохлоротіазидом, дигоксином, циметидином, варфарином або ніфедипіном.

По рецепту.