Лемсип Макс Лимон инструкция по применению

Реккитт Бенкизер Хелскер Лтд., Великобритания

Анальгетики и антипиретики. Парацетамол, комбинация без психолептиков

Симптоматичне лікування гострих респіраторних інфекцій і грипу, що супроводжуються головним болем, болем у м’язах і суглобах, болем у горлі, підвищенням температури тіла, нежиттю та закладеністю носа.

Гіперчутливість до будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату. Тяжкі порушення функції печінки та нирок; вроджена гіпербілірубінемія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, рідкісні спадкові форми непереносимості фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози або недостатності цукрози-ізомальтози.Алкоголізм, захворювання крові, виражена анемія, лейкопенія, тромбоз, тромбофлебіт. Стани підвищеного збудження, порушення сну.Тяжка артеріальна гіпертензія, органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі атеросклероз); декомпенсована серцева недостатність; порушення серцевої провідності; схильність до спазму судин; ішемічна хвороба серця.Закритокутова глаукома. Гострий панкреатит. Гіпертрофія передміхурової залози.Тяжкі форми цукрового діабету. Епілепсія. Гіпертиреоз.Препарат протипоказаний пацієнтам, які застосовують трициклічні антидепресанти або бета-блокатори, особам, які застосовують або застосовували протягом двох останніх тижнів інгібітори моноаміноксидази. Не застосовувати хворим на фенілкетонурію. Не рекомендується застосовувати хворим із підвищеним рівнем згортання крові та схильністю до тромбоутворення. Не застосовувати разом з лікарськими засобами, що пригнічують або підвищують апетит, та амфетаміноподібними психостимуляторами.

Застосовувати з обережністю особам, схильним до підвищення артеріального тиску. Слід уникати одночасного застосування з іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, судинозвужувальними препаратами для лікування риніту, а також лікарськими засобами, що містять парацетамол. Перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем пацієнтам із феохромоцитомою, утрудненим сечовипусканням, хворобою Рейно (що може проявлятися виникненням болю у пальцях рук та ніг у відповідь на холод бо стрес).Препарат містить сахарозу, тому не слід застосовувати препарат пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, порушенні всмоктування глюкози-галактози або недостатності цукрози-ізомальтози. Одне саше (1 доза) містить 2,2 г цукру. Це потрібно врахувати хворим на цукровий діабет. Враховуючи вміст аспартаму, не рекомендується вживати пацієнтам, хворим на фенілкетонурію.Якщо стан пацієнта не покращується, слід звернутися до лікаря.Якщо симптоми захворювання не зникають через 5 днів прийому препарату, лікування слід припинити.Не перевищувати зазначену дозу. Якщо доза була випадково перевищена, слід негайно звернутися до лікаря. Через високий вміст парацетамолу не застосовувати при захворюваннях печінки і нирок без консультації лікаря.Фенілефрин, що входить до складу препарату, може спричинити напади стенокардії.Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовувати протягом тривалого періоду, необхідно здійснювати контроль функціонального стану печінки та картини периферичної крові. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Призначення у ці періоди протипоказане.

У разі виникнення побічних ефектів, таких як запаморочення, потрібно виключати можливість керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.

Засіб протипоказаний дітям віком до 12 років.

Висипати вміст 1 саше у чашку і залити гарячою водою. Перемішувати до повного розчинення, у разі необхідності можна підсолодити. Вживати у теплому вигляді.Дорослим та дітям віком від 12 років: разова доза –- 1 саше. При необхідності дозу можна повторювати через кожні 4–6 годин. Не приймати більше 4 саше на добу.Курс лікування має бути не більше 3–5 днів.

Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність. Пошкодження печінки можливе у дорослих після перорального застосування 10 г або більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли парацетамолу понад 150 мг/кг маси тіла. Симптоми передозування парацетамолу у перші 24 години: підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, головний біль, блідість, запаморочення, безсоння, порушення серцевого ритму, тахікардія, рефлекторна брадикардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, нудота, блювання, дратівливість, неспокій, анорексія та абдомінальний біль. У тяжких випадках можливе виникнення порушення свідомості, галюцинацій, судом та аритмій. Ознаки ураження печінки можуть проявлятися через 12–48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При гострому передозуванні пошкодження печінки може призвести до токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, коми та летального наслідку. При прийомі високих доз можуть розвиватися порушення з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Гостра ниркова недостатність з тубулонекрозом може виникнути навіть без пошкодження печінки. Були повідомлення про виникнення панкреатиту та аритмії.При тривалому застосуванні у високих дозах можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.Вважається, що додаткова кількість токсичних метаболітів при передозуванні незворотно зв’язується з тканинами печінки.При передозуванні парацетамолу необхідно надати швидку медичну допомогу, навіть якщо симптомів передозування не виявлено. Для забезпечення належного кваліфікованого догляду та адекватної терапії усіх хворих із передозуванням (хто прийняв 7,5 г та більше парацетамолу) необхідно госпіталізувати. Необхідне негайне промивання шлунка, прийом активованого вугілля та продовження симптоматичної терапії. Застосування антидодів парацетамолу – N-ацетилцистеїну внутрішньовенно або метіоніну перорально – може дати позитивний ефект протягом 48 годин після передозування.Передозування, зумовлене дією фенілефрину, може спричинити підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, головний біль, блідість, запаморочення, безсоння, порушення серцевого ритму, тахікардію, рефлекторну брадикардію, екстрасистолію, тремор, гіперрефлексію, нудоту, блювання, дратівливість, неспокій, підвищення артеріального тиску. У тяжких випадках можливе виникнення порушення свідомості, галюцинацій, судом та аритмій.При передозуванні необхідні промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія, застосування альфа-блокаторів, таких як фентоламін, при тяжкій гіпертензії.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив’янка, пурпура, алергічний дерматит, еритродермія, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, крововиливи.З боку імунної системи: алергічні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк), анафілаксія, анафілактичний шок. З боку психіки: психомоторне збудження, порушення орієнтації, занепокоєність, нервове збудження, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, безсоння, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, тривожність, седативний стан. Неврологічні розлади: головний біль, запаморочення, тремор, парестезії.З боку органів слуху та вестибулярного апарату: шум у вухах, вертиго.З боку органів зору: порушення зору та акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, виразки слизової оболонки рота, гіперсалівація, дискомфорт і біль у животі, зниження апетиту, печія, діарея, геморагії. З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, гепатонекроз, печінкова недостатність, жовтяниця. З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія, агрунолоцитоз. З боку нирок і сечовидільної системи: порушення сечовипускання, затримка сечовипускання (імовірніше, у хворих на гіпертрофію передміхурової залози), олігурія, ниркова коліка, нефротоксичний ефект. З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску, тахікардія або рефлекторна брадикардія, відчуття серцебиття, задишка, болі у серці, аритмія, набряки. З боку дихальної системи, органів грудної клітини та середостіння: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших нестероїдних протизапальних засобів.Інші: загальна слабкість, гарячка, посилене потовиділення, гіпоглікемія, гіперглікемія, глюкозурія. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. При одночасному застосуванні барбітуратів, трициклічних антидепресантів, а також вживанні алкоголю можливе збільшення періоду напіввиведення парацетамолу. Тривалий прийом протисудомних препаратів може зменшувати активність парацетамолу. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Не застосовувати одночасно з алкоголем.Препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів (варфарин, похідні кумарину), що може підвищити ризик розвитку кровотечі при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу. При нетривалому застосуванні згідно з рекомендованим режимом застосування вказані взаємодії не мають клінічного значення. Метоклопрамід підвищує, а холестирамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Барбітурати послаблюють жарознижувальний ефект препарату.Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти.Взаємодія фенілефрину з інгібіторами моноамінооксидази спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (наприклад амітриптиліном) – підвищує ризик виникнення кардіоваскулярних побічних ефектів, з дигоксином і серцевими глікозидами – призводить до порушення серцебиття або інфаркту міокарда. Фенілефрин з іншими симпатоміметиками збільшує ризик виникнення побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи) з підвищенням ризику виникнення гіпертензії та інших побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.Не рекомендується застосування препарату хворим, які застосовують інгібітори моноаміноксідази або закінчили терапію ними менше двох тижнів тому.

3 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці.

По 4,8 г порошку у саше; по 5 або 10 саше в картонній коробці.

Без рецепта.