Итрасин инструкция по применению

діюча речовина: ітраконазол; 1 капсула містить ітраконазолу 100 мг;допоміжні речовини: цукор пресований, мікрокристалічна целюлоза, лактози моногідрат, гідроксипропілметилцелюлоза, етилцелюлоза, дибутилфталат, тальк очищений, титану діоксид (Е 171).

червоно-білі капсули з твердого желатину, що містять майже білі блискучі гранули.

Фармакодинаміка. Ітраконазол – це заміщений триазольний антимікотик з широким спектром дії відносно Candida spp. та інших дріжджових грибів, дерматофітів і патогенних грибів. Він діє шляхом пригнічення синтезу ергостеролу у мембранах грибкових клітин.Фармакокінетика. Пік плазмової концентрації ітраконазолу близько 1 мкг еквів/мл досягається через 1,5 - 3 години після прийому. У чоловіків період напіввиведення становить приблизно 20 годин. При прийомі внутрішньо одразу після їди пікова концентрація подвоюється через 3 - 4 години. Пікові концентрації ітраконазолу у кератинізованих тканинах, особливо у шкірі, у 3 рази вищі за концентрації у плазмі. Терапевтичні концентрації у шкірі зберігаються до 2 - 4 тижнів після припинення терапії, оскільки виведення більше залежить від епідермальної регенерації, ніж від перерозподілу у системному колі. Ітраконазол широко метаболізується печінкою з утворенням великої кількості метаболітів, що становлять 40 % дози. Виведення активної речовини з калом варіюється від 3 до 18 % дози, а виведення з сечею становить менше 0,03 %.

Вульвовагінальні кандидози. Висівкоподібний лишай. Дерматомікози, спричинені мікроорганізмами, чутливими до ітраконазолу (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), наприклад, дерматофітія стопи, трихофітія промежини, трихофітія гладенької шкіри, дерматофітія кистей рук. Орофарингеальний кандидоз. Оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджовими грибами. Гістоплазмоз. Системні мікози: системний аспергільоз або кандидоз, криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт).Імуноослабленим пацієнтам та всім пацієнтам з криптококозом центральної нервової системи Ітрасин призначають лише у разі неефективності лікування іншими протигрибковими препаратами.

Ітрасин протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до будь-якого компонента препарату. Під час лікування Ітрасином протипоказаний прийом терфенадину, астемізолу, мізоластину, цизаприду, дофетиліду, хінідину, пімозиду, інгібіторів CYP3A4 метаболізованої редуктази ГМГ-КоА, таких як симвастатин і ловастатин, тріазолам і мідазолам для прийому внутрішньо.

Відомо, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки застійної серцевої недостатності. Препарат не слід призначати пацієнтам із застійною серцевою недостатністю в анамнезі або наявною, окрім випадків, коли користь від лікування переважає ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користь/ризик треба враховувати показання, дозування і тривалість лікування та індивідуальні фактори ризику розвитку застійної серцевої недостатності. Таких пацієнтів необхідно проінформувати про симптоми застійної серцевої недостатності, з обережністю призначати лікування і постійно перевіряти їх стан; у разі появи ознак застійної серцевої недостатності під час лікування Ітрасин треба відмінити. Жінкам дітородного віку, які приймають Ітрасин, необхідно застосовувати ефективні контрацептиви протягом прийому препарату та впродовж наступного менструального циклу після завершення терапії.Знижена кислотність шлунка.Поглинання ітраконазолу погіршується при зниженій кислотності шлунка. Пацієнтам, які лікуються нейтралізуючими засобами (наприклад, алюмінію гідроксидом), необхідно застосовувати ці препарати щонайменше через 2 години після прийому Ітрасину. Пацієнтам з ахлоргідрією, зокрема хворим на СНІД та тим, хто застосовує супресори кислотної секреції (наприклад, H2-антагоністи, інгібітори протонного насоса), рекомендується приймати Ітрасин з колою. При застосуванні Ітрасину повідомлялось про поодинокі випадки гепатотоксичності, включаючи кілька випадків летальної гострої печінкової недостатності. Деякі з цих випадків включали пацієнтів з раніше існуючими розладами функції печінки. Деякі випадки спостерігались протягом першого місяця лікування, а деякі – протягом першого тижня. Пацієнтам, які приймають Ітрасин, необхідний контроль функції печінки. Пацієнтів треба проінформувати про необхідність негайно повідомити лікаря про ознаки і симптоми, що нагадують гепатит: анорексію, нудоту, блювання, втомлюваність, абдомінальний біль та забарвлення сечі в темний колір. У таких випадках лікування слід негайно припинити і перевірити функцію печінки. Більшість випадків тяжкої гепатотоксичності спостерігались у пацієнтів з раніше існуючими розладами функції печінки, які застосовували інші гепатотоксичні ліки. У пацієнтів з підвищеним рівнем печінкових ензимів, гострим розладом функції печінки або тих, які раніше приймали гепатотоксичні препарати, можна розпочинати лікування лише у разі, якщо очікувана користь переважає ризик ураження печінки. У таких випадках необхідний моніторинг печінкових ензимів. Печінкова недостатність.Ітраконазол метаболізується переважно в печінці. У пацієнтів з цирозом спостерігалось незначне зниження оральної біодоступності, хоча воно не було статистично значущим. Однак у таких пацієнтів період напіввиведення значно зростав, тому за необхідності дозу коригують. Ниркова недостатність.Оральна біодоступність ітраконазолу у пацієнтів з нирковою недостатністю може знижуватись. Може знадобитися коригування дози. При виникненні нейропатії лікування слід припинити. Немає інформації щодо перехресної гіперчутливості між ітраконазолом та іншими азольними антифунгальними засобами. Ітрасин необхідно з обережністю призначати пацієнтам із гіперчутливістю до інших азолів. При системному кандидозі, який можуть спричиняти флуконазолрезистентні штами Candida, їх чутливість до ітраконазолу не можна передбачити, тому перед початком терапії чутливість необхідно перевірити.

При призначенні високих доз ітраконазолу самкам щурів у стані вагітності (40 мг/кг/день) та мишам (80 мг/кг/день чи більше) було доведено, що ітраконазол підвищує частоту виникнення аномалій плода та чинить негативний вплив на ембріон. Відповідні дослідження щодо призначення ітраконазолу вагітним жінкам відсутні. Враховуючи вищезазначене, ітраконазол слід призначати вагітним тільки у випадках системного мікозу, який загрожує життю, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для пліда.Дуже незначні кількості ітраконазолу виділяються в грудне молоко. Тому, у разі необхідності лікування, слід припинити годування груддю.

Під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Даних про застосування Ітрасину у дітей недостатньо, тому його можна призначати тільки у тих випадках, коли потенційна користь значно переважає ризик.

Ітрасин приймають внутрішньо одразу після їди. Капсули слід ковтати цілими.Схеми лікування для дорослих:

Знижена абсорбція в імуноослаблених пацієнтів може призвести до зниження рівня ітраконазолу в крові та ефективності лікування. У таких випадках рівень препарату в крові перевіряють та за необхідності підвищують дозу ітраконазолу до 200 мг двічі на добу.

Симптоми. При передозуванні очікується посилення побічних ефектів препарату.Лікування. У разі передозування необхідно провести симптоматичне лікування з підтримуючими заходами. Протягом першої години після прийому надлишкової дози можна провести промивання шлунка. За необхідності можна застосувати активоване вугілля. Специфічний антидот не відомий. Ітраконазол не виводиться шляхом гемодіалізу.

Виникнення побічних реакцій при застосуванні ітраконазолу очікується у приблизно 9% пацієнтів. У пацієнтів, які отримують тривалу (протягом 1 місяця) терапію, частота побічних ефектів вище (близько 15 %). Найчастіше повідомлялось про побічні реакції шлунково-кишкового, печінкового та дерматологічного походження. У пост-маркетинговому досвіді повідомялось про такі побічні реакції: порушення метаболізму: дуже рідко (≤1/10000) – гіпокаліємія; з боку нервової системи: дуже рідко – периферична нейропатія, головний біль і запаморочення;з боку серцево-судинної системи: дуже рідко – застійна серцева недостатність.з боку дихальної системи: дуже рідко – набряк легенів;з боку шлунково-кишкового тракту і: дуже рідко – абдомінальний біль, нудота, диспепсія, блювання, діарея і констипація;гепатобіліарні розлади: дуже рідко – летальна гостра печінкова недостатність, тяжка гепатотоксичність, гепатит і оборотне підвищення рівня печінкових ензимів;з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, уртикарія, алопеція, висипи;з боку репродуктивної системи: дуже рідко – менструальні розлади;загальні розлади: дуже рідко – алергічні реакції і набряк.

Препарати, що впливають на метаболізм ітраконазолу.Дослідження взаємодії проводились з рифампіцином, рифабутином і фенітоїном. Оскільки біодоступність ітраконазолу й гідроксиітраконазолу в цих дослідженнях значно знижувалась, не рекомендується застосовувати Ітрасин у комбінації з сильними індукторами ензимів. Хоча формальних досліджень з індукторами ензимів, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводилось, при їх одночасному застосуванні очікується подібний ефект. Ітраконазол, головним чином, метаболізується CYP3A4, тому сильні інгібітори цього ензиму, наприклад, ритонавір, індинавір, кларитроміцин, еритроміцин можуть підвищити біодоступність ітраконазолу. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших препаратів.Ітраконазол може інгібувати метаболізм препаратів, що метаболізуються системою цитохрому 3A. Це може призвести до підвищення та/або подовження їх ефектів, включаючи побічні ефекти. Після припинення лікування концентрації ітраконазолу в плазмі поетапно знижуються залежно від дози та тривалості лікування. Це необхідно враховувати при оцінці інгібіторного впливу ітраконазолу на інші лікарські засоби, що застосовуються одночасно. Препарати, які не можна застосовувати одночасно з ітраконазолом.Терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, тріазолам, пероральний мідазолам, дофетилід, хінідин, пімозид, CYP3A4 метаболізовані інгібітори редуктази ГМГ-КоА, такі як симвастатин і ловастатин. Необхідно дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ітраконазолу з блокаторами кальцієвих каналів. Крім можливих фармакокінетичних взаємодій з препаратами, що метаболізуються ензимом CYP3A4, блокатори кальцієвих каналів мають негативний інотропний ефект, що може додаватися до ефекту ітраконазолу. Препарати, плазмові рівні, ефективність та побічні ефекти яких необхідно перевіряти при одночасному застосуванні з ітраконазолом: Пероральні антикоагулянти.Інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір.Деякі антинеопластичні засоби, такі як алкалоїди барвінку рожевого, бісульфан, доцетаксел і триметриксат. Блокатори кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4, такі як дигідропіридин і верапаміл.Деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, рапаміцин (сиролімус). Інші препарати: дигоксин, карбімазепін, буспірон, алфентаніл, алпразолам, бротизолам, внутрішньовенний мідазолам, рифабутин, метилпреднізолон, ебастин, ребоксетин. Необхідно встановити клінічну значущість змін їх концентрації при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Дозування цих препаратів за потреби необхідно знизити. Не відмічено взаємодії ітраконазолу із зидовудином і флувастатином. Не відмічено індукуючого впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадіолу та норетистерону. Вплив на зв’язування білків.Дослідження іn vitro показали відсутність зв’язку між зв’язуванням з протеїнами плазми ітраконазолу та інших препаратів (іміпраміну, пропранололу, діазепаму, циметидину, індометацину, толбутаміду чи сульфадимідину).

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у сухому місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 5 капсул у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

2, Surya Pooja Appartament, Bodakdev, Ahmdabad, 380054, India.2, Сурія Пуджа Апартамент, Бодакдев, Ахмедабад, 380054, Індія.