Гизаар Форте инструкция по применению

діючі речовини: losartan, hydrochlorothiazide;1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 100 мг лозартану калію та 12,5 мг гідрохлоротіазиду; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат; оболонка: гідроксипропілцелюлоза, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е171), віск карнаубський.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, овальної форми, з одного боку – маркування “745”, гладенькі з іншого.

Фармакодинаміка.Механізм діїКомпоненти препарату Гізаар® Форте виявляють адитивний антигіпертензивний ефект, знижуючи рівень артеріального тиску більшою мірою, ніж кожний із компонентів окремо. Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлоротіазид підвищує активність реніну плазми крові (АРП), стимулює секрецію альдостерону, збільшує рівень ангіотензину II і знижує рівень калію в сироватці крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і внаслідок пригнічення ефектів альдостерону може сприяти зменшенню втрати калію, пов'язаної з прийомом діуретика.Лозартан має помірний та минущий урикозуричний ефект.Гідрохлоротіазид незначно підвищує рівень сечової кислоти в крові. Комбінація лозартану та гідрохлоротіазиду сприяє зменшенню вираженості гіперурикемії, спричиненої діуретиком.Гіпотензивний ефект препарату Гізаар® Форте зберігається протягом 24 годин.Препарат сприяє зниженню ризику серцево-судинних ускладнень і смертності у пацієнтів з гіпертрофією лівого шлуночка, хворих на артеріальну гіпертензію.ЛозартанАнгіотензин II є потужним вазоконстриктором, головним активним гормоном ренін-ангіотензинової системи, а також вирішальним патофізіологічним фактором розвитку артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з AT1-рецепторами, виявленими в багатьох тканинах (наприклад у гладких м'язах судин, надниркових залозах, нирках і серці) і спричиняє низку важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикцію та вивільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює проліферацію клітин гладких м'язів. Лозартан – синтетичний антагоніст рецепторів ангіотензину-ІІ (тип AT1), високоефективний при застосуванні перорально. Лозартан селективно зв'язується з AT1-рецепторами. Лозартан і його фармакологічно активний метаболіт (Е-3174) як in vitro, так і in vivo блокують усі фізіологічні ефекти ангіотензину II незалежно від джерела або шляху синтезу. На відміну від деяких пептидних антагоністів ангіотензину II, лозартан не має ефекту агоніста.Лозартан не зв'язується та не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не інгібує АПФ, що сприяє деградації брадикініну. Тому немає збільшення кількості небажаних ефектів, спричинених опосередкованою дією брадикініну.При застосуванні лозартану усунення негативної зворотної реакції ангіотензину ІІ на секрецію реніну призводить до підвищення активності реніну плазми (АРП). Підвищення АРП призводить до збільшення рівня ангіотензину ІІ в плазмі. Незважаючи на ці підвищення, гіпотензивна дія і пригнічення концентрації альдостерону в плазмі крові зберігаються, що вказує на ефективне блокування рецепторів ангіотензину ІІ. Після припинення прийому лозартану значення АРП і ангіотензину ІІ за 3 дні знижується до значень на вихідному рівні.Лозартан та його активний метаболіт має набагато більшу спорідненість з AT1-рецепторами, ніж з AT2-рецепторами. Активний метаболіт у 10-40 разів активніший, ніж лозартан, у перерахунку на вагу. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, що супроводжується протеїнурією, які не страждають на цукровий діабет, застосування лозартану калію значно зменшує протеїнурію, фракційну екскрецію альбуміну та IgG. Лозартан підтримує швидкість клубочкової фільтрації і знижує фільтраційну фракцію. В цілому лозартан спричиняє зниження рівня сечової кислоти у сироватці крові (зазвичай <0,4 мг/дл), яке зберігалося при тривалій терапії.У ході контрольованих клінічних досліджень введення лозартану один раз на добу пацієнтам з легкою і помірною есенціальною гіпертензією спричиняло статистично значущі зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску. Вимірювання артеріального тиску через 24 години після введення дози порівняно з вимірюванням через 5-6 годин після введення дози показали зниження артеріального тиску протягом 24 годин; природний добовий ритм зберігався. Зниження артеріального тиску в кінці інтервалу між введеннями дози становило 70 – 80 % від ефекту, який спостерігався через 5-6 годин після введення дози препарату.Припинення застосування лозартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не призводило до раптового підвищення артеріального тиску (відновлення симптомів). Незважаючи на помітне зниження артеріального тиску, лозартан не мав клінічно значущого впливу на частоту серцевих скорочень.Лозартан є однаково ефективним як для чоловіків, так і для жінок, а також для пацієнтів з артеріальною гіпертензією як молодшого (до 65 років), так і старшого віку.ГідрохлоротіазидГідрохлоротіазид є тіазидним діуретиком. Механізм антигіпертензивної дії тіазидів відомий неповністю. Тіазиди впливають на ниркові канальцеві механізми реабсорбції електролітів, безпосередньо підсилюючи виведення натрію і хлориду приблизно в однакових кількостях. Діуретична дія гідрохлоротіазиду знижує об’єми плазми, підвищує активність реніну плазми і посилює секрецію альдостерону, внаслідок чого підвищується рівень калію сечі і втрачається бікарбонат, а також знижується рівень калію у сироватці крові. Зв’язування реніну і альдостерону відбувається за посередництва ангіотензину II, а тому одночасне застосування антагоніста рецепторів ангіотензину II перешкоджає втраті калію, яка пов’язується з дією тіазидних діуретиків.При прийомі внутрішньо діуретичний ефект розвивається через 2 години, досягає максимуму в середньому через 4 години й триває від 6 до 12 годин, гіпотензивний ефект триває до 24 годин.Фармакокінетика.Всмоктування ЛозартанПісля перорального введення лозартан добре всмоктується і піддається пресистемному метаболізму, утворюючи активний метаболіт карбонової кислоти та інші неактивні метаболіти. Системна біодоступність лозартану в таблетках становить приблизно 33 %. Середні пікові концентрації лозартану і його активного метаболіту досягаються через 1 годину і, відповідно, через 3-4 години. Клінічно значущого впливу на профіль концентрації лозартану в плазмі крові не було при введенні препарату під час звичайного прийому їжі.Розподіл ЛозартанЛозартан і його активний метаболіт зв'язуються з білками плазми крові (в основному з альбуміном) більше ніж на 99 %. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л. Дослідження на тваринах показали, що лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.ГідрохлоротіазидГідрохлоротіазид проникає через плацентарний (але не гематоенцефалічний) бар'єр і в грудне молоко.Метаболізм Лозартан Приблизно 14 % дози лозартану, введеного внутрішньовенно або прийнятого внутрішньо, перетворюється на його активний метаболіт. Після перорального й внутрішньовенного застосування лозартану, міченого 14С, радіоактивність циркулюючої плазми насамперед пов'язана з наявністю в ній лозартану і його активного метаболіту.Крім активного метаболіту, утворюються біологічно неактивні, у тому числі два основні метаболіти, що утворюються внаслідок гідроксилювання бутилового бічного ланцюга, і один другорядний – N-2-тетразол-глюкуронід.ВиведенняЛозартанПлазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 600 мл/хв і 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану і його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо майже 4 % дози виводиться в незміненому вигляді із сечею та майже 6 % – із сечею у вигляді активного метаболіту. Лозартан та його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при пероральному прийомі лозартану в дозах до 200 мг.Після прийому внутрішньо плазмові концентрації лозартану і його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 і 6-9 годин відповідно. При одноразовому добовому прийомі препарату в дозі 100 мг ні лозартан, ні його активний метаболіт істотно не накопичуються в плазмі крові.Виведення лозартану і його метаболітів відбувається із жовчю та сечею. Після прийому внутрішньо лозартану, міченого 14С, приблизно 35 % радіоактивності виявляється в сечі та 58 % – у калі. ГідрохлоротіазидГідрохлоротіазид не піддається метаболізму й швидко виводиться нирками. При контролі рівня препарату в плазмі крові протягом як мінімум 24 годин період напіввиведення варіював від 5,6 до 14,8 години. Не менше 61 % прийнятої внутрішньо дози виводилося в незміненому вигляді протягом 24 годин.Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів.Пацієнти літнього віку Лозартан/гідрохлоротіазидКонцентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові й швидкість всмоктування гідрохлоротіазиду у літніх пацієнтів з артеріальною гіпертензією значуще не відрізняються від даних показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.Лозартан Порушення функції печінки та нирок.При застосуванні внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові виявлялися відповідно в 5-1,7 раза більшими, ніж у молодих добровольців чоловічої статі.Лозартан і його активний метаболіт не видаляються шляхом гемодіалізу.

Артеріальна гіпертензія у пацієнтів, у яких адекватний контроль за артеріальним тиском не забезпечується за допомогою одного лозартану або одного гідрохлоротіазиду.

Підвищена чутливість до лозартану, похідних сульфонаміду (включаючи гідрохлоротіазид) або до будь-якої допоміжної речовини;резистентна до лікування гіпокаліємія або гіперкальціємія;тяжка печінкова недостатність; холестаз і розлади, що супроводжуються обструкцією жовчних протоків;рефрактерна гіпонатріємія;симптоматична гіперурикемія/подагра;вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. Застосування у період вагітності або годування груддю;тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл/хв);анурія.

ЛозартанАнгіоневротичний набрякПацієнти з наявністю ангіоневротичного набряку в анамнезі (набряк обличчя, губ, глотки і/або язика) повинні перебувати у період застосування препарату під ретельним контролем.Артеріальна гіпотензія і виснаження інтраваскулярного об’ємуУ пацієнтів з дегідратацією та/або гіпонатріємією внаслідок інтенсивної терапії діуретичними засобами, при дотриманні дієти з обмеженням вживання солі, при діареї або блюванні може виникнути симптоматична гіпотензія, особливо після застосування першої дози. Порушення електролітного балансуПорушення електролітного балансу часто трапляється у пацієнтів з нирковою недостатністю, яка супроводжується або не супроводжується цукровим діабетом і яку слід лікувати. Тому небхідно проводити ретельний контроль за концентрацією калію в плазмі крові і кліренсом креатиніну; особливо ретельний контроль потрібен за пацієнтами з серцевою недостатністю і кліренсом креатиніну 30-50 мл/хв.Не рекомендується одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, калієвих добавок і замінників солі, які містять калій, з лозартаном/гідрохлоротіазидом.Порушення функцій печінкиЗ огляду на фармакокінетичні дані, які вказують на сильне підвищення концентрації лозартану в плазмі крові у пацієнтів з цирозом печінки, препарат Гізаар® Форте слід з обережністю застосовувати пацієнтам з наявністю в анамнезі легкої або помірної печінкової недостатності. Досвіду застосування лозартану пацієнтам з тяжкими порушеннями функцій печінки немає, тому препарат Гізаар® Форте протипоказаний таким пацієнтам.Порушення функцій нирокПовідомлялося про порушення функцій нирок, у тому числі про ниркову недостатність, що виникають внаслідок пригнічення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або порушеннями функцій нирок в анамнезі).Як і у випадках з іншими лікарськими засобами, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, повідомлялося про підвищення рівнів сечовини крові і рівнів креатиніну в сироватці крові у пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки; ці зміни у функції нирок можуть бути оборотними після припинення лікування. Трансплантація ниркиДосвіду застосування препарату пацієнтам, яким нещодавно було проведено трансплантацію нирки, немає.Первинний гіперальдостеронізмУ пацієнтів з первинним альдостеронізмом немає відповіді на лікування гіпотензивними засобами, які діють шляхом пригнічення активності ренін-ангіотензинової системи, тому їм не рекомендується приймати препарат Гізаар® Форте.Ішемічна хвороба серця і цереброваскулярна хворобаЯк і у випадку з будь-якими гіпотензивними засобами, зниження підвищеного артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця і цереброваскулярною хворобою може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.Серцева недостатністьДля пацієнтів із серцевою недостатністю, яка супроводжується або не супроводжується нирковою недостатністю, існує (як і при застосуванні інших препаратів, які впливають на ренін-ангіотензинову систему) ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії, а також (часто гострої) ниркової недостатності.Стеноз аортального і мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатіяЯк і при застосуванні інших судинорозширювальних засобів, особливу обережність слід виявляти пацієнтам, які страждають на стеноз аортального чи мітрального клапана або на обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію.Етнічні особливостіЯк спостерігалося при застосуванні інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, лозартан та інші антагоністи ангіотензину є очевидно менш ефективними для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками європеоїдної раси, можливо, через більшу поширеність станів з низьким рівнем реніну в популяції пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.ГідрохлоротіазидАртеріальна гіпотензія і порушення електролітного балансуЯк і у випадку з усіма гіпотензивними засобами, у деяких пацієнтів може виникнути симптоматична гіпотензія. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з порушенням водно-електролітного балансу крові (зневоднення, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія, гіпокаліємія), яке може розвиватися при інтеркурентній діареї або блюванні. Слід періодично проводити визначення вмісту електролітів у сироватці крові у таких пацієнтів. Гіпонатріємія розведення можлива у пацієнтів з набряками у жарку погоду.Дія на метаболізм та ендокринну функціюТерапія тіазидами може впливати на переносимість глюкози. Може виникнути необхідність корекції дози протидіабетичних засобів, у тому числі інсуліну. Під час терапії тіазидами можуть виникати прояви латентної форми цукрового діабету.Тіазиди можуть зменшувати виведення кальцію із сечею й спричинювати епізодичне й незначне підвищення рівня кальцію в сироватці крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Слід припинити прийом тіазидного діуретика перед дослідженням функцій паращитовидних залоз.Підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів може бути пов’язане з діуретичною терапією тіазидами.У деяких пацієнтів прийом тіазидних діуретиків може призвести до гіперурикемії та/або розвитку подагри. Оскільки лозартан зменшує рівень сечової кислоти, його комбінація з гідрохлоротіазидом зменшує вираженість гіперурикемії, спричиненої діуретиком.Печінкова недостатністьТіазиди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки їх застосування може спричинити внутрішньопечінковий холестаз, а незначні зміни рідинного та електролітного балансу можуть спровокувати печінкову кому.Гізаар® Форте протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.Інші ефектиУ пацієнтів, які застосовують тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть спостерігатися навіть у випадку відсутності вказівок на наявність алергії або бронхіальної астми в анамнезі. Є повідомлення про розвиток загострення або прогресування системного червоного вовчака при лікуванні тіазидними діуретиками.Допоміжні речовиниГізаар® Форте містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, лактазною недостатністю Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози/галактози не слід приймати цей препарат.

Період вагітностіЛікарський засіб не повинен застосовуватися вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.Період годування груддю.Безпека застосування гідрохлоротіазиду у період годування груддю не встановлена, тому застосовувати його не рекомендується, особливо у разі годування новонародженої або недоношеної дитини. Перевагу слід надавати альтернативному лікуванню з краще встановленими профілями безпеки.Гідрохлоротіазид у невеликих кількостях проникає у грудне молоко. Тіазиди у великих дозах, які спричиняють інтенсивний діурез, можуть пригнічувати вироблення молока. Якщо Гізаар® Форте застосовують у період годування груддю, його доза повинна бути якомога нижча.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами препарат слід застосовувати з обережністю, враховуючи можливість розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення, артеріальна гіпотензія, м’язові спазми, нечіткість зору.

Безпека та ефективність Гізаару® Форте для дітей не встановлені, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.

Гізаар® Форте застосовують незалежно від прийому їжі. Препарат можна призначати у поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами. Артеріальна гіпертензія Комбінований препарат Гізаар® (лозартан і гідрохлоротіазид) призначений для застосування не як початкова терапія, а як терапія для пацієнтів, у яких адекватний контроль за артеріальним тиском не забезпечується за допомогою одного лозартану калію або одного гідрохлоротіазиду.Препарат сприяє зниженню ризику серцево-судинних ускладнень і смертності у пацієнтів з гіпертрофією лівого шлуночка, хворих на артеріальну гіпертензію.Зазвичай початкова доза Гізаару® становить 50 мг/12,5 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів без адекватної терапевтичної відповіді на лікування препаратом Гізаар® (50 мг/12,5 мг) дозу препарату можна збільшити до 100 мг/12,5 мг 1 раз на добу. Максимальна доза – 1 таблетка Гізаару® Форте (100 мг/12,5 мг) 1 раз на добу. Як правило, антигіпертензивний ефект досягається протягом 3-4 тижнів після початку терапії. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально.Застосування препарату пацієнтам з нирковою недостатністю і пацієнтам, які перебувають на гемодіалізіПацієнтам з помірною нирковою недостатністю (тобто з кліренсом креатиніну 30-50 мл/хв) корекція початкової дози не потрібна. Лозартан і гідрохлоротіазид (ГХТ) у таблетках не рекомендується приймати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Комбінацію лозартан/ГХТ у таблетках не слід приймати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (тобто з кліренсом креатиніну <30 мл/хв) (див. розділ Протипоказання).Застосування препарату пацієнтам з виснаженням інтраваскулярного об’ємуПри дегідратації та/або гіпонатріємії слід провести корекцію стану до початку прийому таблеток лозартану/ГХТ.Застосування препарату пацієнтам з печінковою недостатністюЛозартан/ГХТ протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ Протипоказання).Застосування препарату пацієнтам літнього вікуПацієнтам літнього віку корекція дози зазвичай не потрібна.Застосування дітям та підліткам (< 18 років)Досвід застосування препарату дітям та підліткам відсутній, тому препарат не слід застосовувати цій віковій категорії пацієнтів.

ЛозартанНайбільш імовірними проявами передозування є артеріальна гіпотензія та тахікардія; брадикардія може бути наслідком парасимпатичної (вагусної) стимуляції. У випадку симптоматичної артеріальної гіпотензії показана підтримуюча терапія. Лозартан і його активний метаболіт не можна вивести шляхом гемодіалізу. ГідрохлоротіазидНайчастіші симптоми передозування є наслідком дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і дегідратації внаслідок надмірного сечовиділення. При одночасному прийомі серцевих глікозидів гіпокаліємія може спричинити посилення аритмій. Гідрохлоротіазид видаляється шляхом гемодіалізу, проте ступінь видалення не був встановлений.Лікування симптоматичне і підтримуюче. Терапію Гізааром® Форте потрібно припинити, а за пацієнтом встановити спостереження. Можливі лікувальні заходи включають викликання блюваня у випадку, якщо препарат прийнятий нещодавно, а також корекцію дегідратації, електролітних порушень, печінкової коми та артеріальної гіпотензії за допомогою симптоматичної терапії.

Побічні реакції класифіковані за частотою виникнення таким чином: дуже часто: ≥ 1/10; часто ≥ 1/100, < 1/10; нечасто: ≥ 1/1000, ≤ 1/100; рідко: ≥ 1/10000, ≤ 1/1000; дуже рідко: ≤ 1/10000; не відомо: не піддається оцінці на основі наявних даних.У ході клінічних досліджень із застосуванням солі лозартану калію і гідрохлоротіазиду побічних реакцій, властивих цій комбінації речовин, не спостерігалося. Побічні реакції обмежувалися тими, які спостерігалися раніше при застосуванні солі лозартану калію та/або гідрохлоротіазиду.У ході контрольованих клінічних досліджень з приводу артеріальної гіпертензії запаморочення було єдиною побічною реакцією, про яку повідомлялося як про таку, що пов’язана із застосуванням зазначеної речовини; ця реакція виникала частіше, ніж при застосуванні плацебо, у 1% або більшої кількості пацієнтів, які лікувалися лозартаном і гідрохлоротіазидом.Побічні реакції у період постмаркетингового застосування:

Побічні реакції, які спостерігалися при застосуванні одного з окремих компонентів і можуть бути пов’язані з лозартаном калію/гідрохлоротіазидом, зазначені нижче.У ході клінічних досліджень і у період постмаркетингового застосування повідомлялося про такі побічні реакції:Лозартан

Гідрохлоротіазид

ЛозартанПовідомлялося, що рифампіцин і флуконазол знижують рівень активного метаболіту. Клінічні наслідки цих взаємодій не вивчені.Поєднання лозартану, як і інших засобів, що блокують ангіотензин II або його ефекти, з калійзберігаючими діуретиками (наприклад зі спіронолактоном, триамтереном, амілоридом), калієвмісними добавками або замінниками солі, що містять калій, може призводити до підвищення рівня калію в сироватці крові.Як і у випадках з іншими препаратами, які впливають на виведення натрію, може знижуватися виведення літію. Тому слід проводити ретельний контроль за рівнями літію в сироватці крові, якщо солі літію необхідно застосовувати разом з антагоністами рецепторів ангіотензину II.НПЗП, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Супутнє застосування антагоністів ангіотензину II або діуретиків і НПЗП може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок, у тому числі до можливої гострої ниркової недостатності, а також до підвищення рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок в анамнезі. Комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнти повинні пити достатню кількість води, а також слід контролювати функцію нирок після початку супутньої терапії та періодично після неї.У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок, які одержували терапію НПЗП (включаючи інгібітори ЦОГ-2), лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II може спричинювати подальше погіршення функції нирок. Дані ефекти звичайно оборотні.Подвійна блокада (наприклад, шляхом додавання інгібітору АПФ або аліскірену до антагоніста рецепторів ангіотензину II) повинна обмежуватися окремо визначеними випадками з ретельним контролем артеріального тиску, функції нирок та рівня електролітів. Результати досліджень показали, що у пацієнтів із атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи пов’язується з більш високою частотою виникнення артеріальної гіпотензії, непритомністю, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням одного засобу. Не слід застосовувати аліскірен одночасно з препаратом Гізаар® Форте у пацієнтів з цукровим діабетом. Слід уникати застосування аліскірену разом з препаратом Гізаар® Форте у пацієнтів з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв.).Одночасне застосування препаратів, що знижують артеріальний тиск (що є основною дією або побічним ефектом), таких як трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен, аміфостин, може підвищувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії.ГідрохлоротіазидПри одночасному застосуванні разом із тіазидними діуретиками:Етанол, барбітурати,наркотичні засоби або антидепресанти можуть потенціювати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.Гіпоглікемічні засоби (пероральні й ін'єкційні (інсулін)) – може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик виникнення лактоцидозу, що спричиняється функціональною нирковою недостатністю, пов’язаною із застосуванням гідрохлоротіазиду.Інші антигіпертензивні засоби − адитивний ефект.Холестирамін і колестипол − у присутності аніоннообмінних смол всмоктуваннягідрохлоротіазиду порушується. Разові дози холестираміну або колестиполу зв’язують гідрохлоротіазид і зменшують його всмоктування в шлунково-кишковому тракті на 85 і 43 % відповідно.Кортикостероїди, АКТГ − виражене зниження рівня електролітів, зокрема гіпокаліємія.Пресорні аміни (наприклад адреналін) − можливе зниження вираженості відповіді на застосування пресорних амінів, що не потребує їх відміни.Міорелаксанти недеполяризуючого типу дії (наприклад тубокурарин) − можливе посилення ефекту міорелаксанту.Літій − діуретики знижують нирковий кліренс літію й підвищують ризик виникнення токсичної дії літію. Застосовувати таку комбінацію з препаратами, що містять літій, не рекомендується. Лікарські засоби, які застосовуються у лікуванні подагри (пробенецид, сульфінпіразон і алопуринол) − необхідна корекція дози лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазиду може збільшити частоту виникнення реакцій підвищеної чутливості до аллопуринолу.Антихолінергічні засоби (наприклад атропін, біпериден) − підвищення біодоступності тіазидоподібних діуретиків шляхом зниження моторики шлунково-кишкового тракту і частоти спорожнення шлунка.Цитотоксичні засоби (наприклад циклофосфамід, метотрексат) − тіазиди можуть знижувати виведення нирками цитотоксичних препаратів і підсилювати їх мієлосупресивну дію.Саліцилати − при прийомі високих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може підсилювати токсичну дію саліцилатів на центральну нервову систему.Метилдопа − є окремі повідомлення про гемолітичну анемію, яка виникає при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду і метилдопи.Циклоспорин − одночасне лікування циклоспорином може підвищити ризик виникнення гіперурикемії і ускладнень подагри.Глікозиди наперстянки − гіпокаліємія або гіпомагніємія, яка спричинена дією тіазидів, може сприяти виникненню серцевих аритмій при одночасному лікуванні препаратами наперстянки.Лікарські засоби, на дію яких впливають порушення рівнів сироваткового каліюРекомендується здійснювати періодичний контроль за рівнем калію в сироватці крові і робити ЕКГ, коли лозартан/гідрохлоротіазид застосовують разом з лікарськими засобами, на дію яких впливають порушення рівнів сироваткового калію (наприклад з глікозидами наперстянки і антиаритмічними засобами), і в подальшому з лікарськими засобами (в тому числі з деякими антиаритмічними засобами), які спричиняють поліморфну шлуночкову тахікардію типу пірует (шлуночкова тахікардія), гіпокаліємію, яка є фактором, що сприяє виникненню поліморфної шлуночкової тахікардії типу пірует (шлуночкової тахікардії), такими як:антиаритмічні засоби класу Ia (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);антиаритмічні засоби класу III (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);деякі антипсихотичні засоби (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, циамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);інші (наприклад бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення).Солі кальцію − тіазидні діуретики можуть підвищувати рівнеь кальцію в сироватці крові через зниження його виведення. Якщо існує необхідність призначення кальцієвих добавок, слід контролювати рівень кальцію і, відповідно, коригувати дозу кальцію.Вплив препарату на результати лабораторних дослідженьУ зв'язку із впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз.Карбамазепін − ризик симптоматичної гіпонатріємії. Йодні контрастні речовини − у випадку зневоднення, спричиненого дією діуретичних засобів, існує підвищений ризик виникнення гострої ниркової недостатності, зокрема при застосуванні високих доз препарату йоду. Перед застосуванням препарату водний баланс організму пацієнта необхідно відновити.Амфотерицин B (парентеральний засіб), кортикостероїди, АКТГ, стимулюючі проносні засоби або гліциризин (виявлений у локриці) − гідрохлоротіазид може інтенсифікувати електролітний дисбаланс, зокрема гіпокаліємію.Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилову кислоту >3 г/добу і неселективні НПЗП. При одночасному прийомі НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект гідрохлоротіазиду та посилювати вплив гідрохлоротіазиду на сироватковий рівень калію.Бета-блокатори та діазоксид Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду. АмантадинТіазиди, тому числі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.

3 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 або 14 таблеток у блістері. 2 блістери по 14 таблеток або 5 блістерів по 10 таблеток у картонній коробці.

Шоттон Лейн, Крамлінгтон, Нортумберленд NE23 3JU, Великобританія/Shotton Lane, Cramlington, Northumberland NE23 3JU, United Kingdom.Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди/Waarderweg 39, 2031 BN Haarlem, the Netherlands.