Флура-5 инструкция по применению

діюча речовина: 1 мл розчину містить 50 мг флуороурацилу;допоміжні речовини: натрію гідроксид, трометамін, вода для ін’єкцій.

Фармакодинаміка.Флуороурацил – протипухлинний засіб з групи антиметаболітів. Як антагоніст піримідину він порушує синтез ДНК і таким чином інгібує поділ клітин. Сам флуороурацил не має антинеопластичної активності. Протипухлинна дія проявляється в організмі після ферментної трансформації флуороурацилу в фосфорильовані форми – 5-фторуридин і 5-фтордезоксиуридин.Фармакокінетика.АбсорбціяСпостерігається велика інтер- і інтраваріабельність показників абсорбції флуороурацилу зі шлунково-кишкового тракту після перорального прийому. Флуороурацил також піддається метаболізму першого проходження у печінці. Біодоступність флуороурацилу становить 0-80 %. Допускається лише внутрішньовенне і внутрішньоартеріальне введення флуороурацилу.РозподілПісля внутрішньовенного введення флуороурацил розподіляється в організмі, особливо у швидко проліферуючих тканинах, таких як кістковий мозок, слизова оболонка шлунково-кишкового тракту і новоутворення. Флуороурацил проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри. Об’єм розподілу флуороурацилу становить 0,12 л/кг маси тіла, зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10 %.БіотрансформаціяМетаболізм флуороурацилу відбувається у печінці і подібний до метаболізму урацилу. Відбувається швидка ферментна трансформація флуороурацилу в активний метаболіт дигідро-5-флуороурацил, період напіввиведення якого значно більший за період напіввиведення флуороурацилу. При метаболізмі також утворюються нетоксичні сполуки – діоксид вуглецю і сечовина. ЕлімінаціяСередній період напіввиведення флуороурацилу з плазми крові становить 10-20 хвилин і залежить від дози. Через 3 години після внутрішньовенного введення незмінений флуороурацил у плазмі крові не виявляється.Флуороурацил виводиться переважно через легені у вигляді діоксиду вуглецю (60-80 %). Також флуороурацил виводиться нирками у вигляді незміненої вихідної сполуки (7-20 %), приблизно 170-180 мл/хв. У пацієнтів з порушеннями функції нирок флуороурацил виводиться повільніше.

Лікування раку молочної залози і колоректального раку (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антинеопластичними засобами).Лікування раку шлунка, раку голови та шиї і раку підшлункової залози.

Гіперчутливість до флуороурацилу або до будь-якого з компонентів препарату.Пригнічення функції кісткового мозку, особливо після променевої терапії або лікування іншими протипухлинними препаратами.Мієлосупресія.Значні відхилення кількості формених елементів у крові.Кровотечі.Стоматити, виразки слизової оболонки рота і шлунково-кишкового тракту.Тяжка діарея.Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок.Тяжкі інфекційні захворювання (наприклад, оперізувальний лишай, вітряна віспа).Сильне виснаження (кахексія).Рівень білірубіну в плазмі крові > 85 мкмоль/л.У період лікування флуороурацилом необхідно уникати вакцинації живими вакцинами.Флуороурацил не можна застосовувати одночасно з бривудином, соривудином або з їхніми аналогами. Бривудин, соривудин та аналоги – потужні інгібітори ферменту дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД), що руйнує флуороурацил.ПриміткаПацієнтам з дефіцитом ферменту ДПД не слід призначати флуороурацил.

Як і при роботі з іншими цитотоксичними препаратами, при маніпуляціях з препаратом необхідно додержуватися правил безпеки: користуватися захисним одягом (халатами, шапочками, масками, окулярами та одноразовими рукавичками), при можливості працювати у спеціально відведеному для цього приміщенні.Необхідно уникати потрапляння розчинів флуороурацилу на шкіру і слизові оболонки. Якщо ж це трапилось, їх слід ретельно промити водою з милом. При потраплянні розчинів флуороурацилу в очі їх необхідно промити великою кількістю води і негайно звернутися за медичною допомогою. Вагітним медичним працівникам не можна працювати з препаратом.

Лікування препаратом здійснювати під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога, який має досвід застосування потужних антиметаболітів. Починати лікування флуороурацилом необхідно в умовах стаціонару.Пошкодження стінок кишечнику при терапії флуороурацилом потребує симптоматичного лікування залежно від ступеня тяжкості, наприклад, відновлення втрати рідини. Діарею легкого ступеня можна контролювати протидіарейними лікарськими засобами. Однак цього недостатньо для лікування діареї середнього ступеня тяжкості та тяжкої діареї.Перед призначенням терапії флуороурацилом та під час неї необхідно проводити наступні клінічні обстеження:щоденний огляд ротової порожнини та глотки для виявлення можливих ознак ураження слизової оболонки;загальний аналіз крові, включно з підрахунком формених елементів крові та тромбоцитів перед кожним введенням флуороурацилу;аналіз біохімічних показників водно-сольового обміну;печінкові проби.При одночасному застосуванні флуороурацилу та пероральних антикоагулянтів необхідно проводити ретельний моніторинг протромбінового індексу (протромбін по Квіку).Не можна проводити вакцинацію живими вакцинами під час терапії флуороурацилом. У період лікування флуороурацилом слід уникати будь-яких контактів з людьми, які отримали вакцинацію від поліомієліту.При адекватному лікуванні флуороурацилом зазвичай розвивається лейкопенія. Мінімальна кількість лейкоцитів зазвичай спостерігається перед сьомим і чотирнадцятим днями першого курсу терапії, але іноді мінімум може спостерігатися через 20 днів. Кількість лейкоцитів зазвичай нормалізується до тридцятого дня. Рекомендується щодня контролювати кількість тромбоцитів і лейкоцитів і припиняти лікування у разі зниження кількості тромбоцитів до рівня < 100 x 109/л, а лейкоцитів – < 3 х 109/л. При зменшенні кількості лейкоцитів нижче 2 х 109/л, особливо при наявності гранулоцитопенії, рекомендується госпіталізувати пацієнтів у лікарняний ізолятор і вживати заходів для запобігання розвитку системних інфекцій. Лікування також необхідно припиняти при появі перших ознак стоматиту або виразок ротової порожнини, тяжкої діареї, виразок шлунково-кишкового тракту, кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, а також при кровотечах і крововиливах будь-якої локалізації.Флуороурацил має вузький коридор безпеки – різниця між терапевтичними і токсичними дозами незначна. Малоймовірно, що можна досягти терапевтичного ефекту без деякої токсичної дії, тому необхідно ретельно відбирати пацієнтів і підбирати дози. Флуороурацил необхідно з обережністю призначати хворим з порушенням функції нирок або печінки, а також із жовтяницею. Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів, у яких з попередніх курсів терапії виникав біль у грудях, а також хворим з кардіологічними захворюваннями в анамнезі. У разі тяжких кардіотоксичних ефектів лікування флуороурацилом треба припинити. Флуороурацил може чинити токсичну дію на серцеву систему навіть тих пацієнтів, у яких відсутні прояви захворювань серця в анамнезі.Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів групи високого ризику (які одержали високі дози променевої терапії на ділянку таза, алкілуючі препарати, а також пацієнтів, які перенесли адреналектомію або гіпофізектомію).Під час лікування флуороурацилом і протягом 3 місяців після закінчення терапії пацієнти (і чоловіки, і жінки) повинні користуватися відповідними контрацептивними засобами.Застосування у період вагітності або годування груддю.Вагітність. Препарат не можна застосовувати у період вагітності. Жінки репродуктивного віку повинні застосовувати ефективні контрацептивні заходи. Якщо вагітність настає під час лікування, рекомендується отримати консультацію генетика.Годування груддю. Препарат не можна застосовувати у період годування груддю.Фертильність. Флуороурацил може мати негативний вплив на репродуктивну систему. Чоловікам, які одержують терапію флуороурацилом, не рекомендується зачинати дитину під час лікування, а також протягом 6 місяців після закінчення лікування. Чоловікам слід порадити перед початком лікування проконсультуватися з фахівцями з приводу кріоконсервації сперми, оскільки застосування флуороурацилу може призвести до необоротного безпліддя.Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Флуороурацил може спричинити нудоту і блювання, таким чином порушуючи здатність керувати транспортними засобами і механізмами. Пацієнтам слід утриматися від керування авто та від роботи зі складними механізмами, якщо вони отримують лікування флуороурацилом.

Дози і схема терапії визначаються індивідуально залежно від стану пацієнта і виду раку, а також залежно від того, застосовується Флура-5 у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими видами лікування. Точне дозування необхідно дізнаватися з терапевтичних протоколів, які виявилися ефективними у лікуванні певної хвороби. Розпочинати лікування препаратом Флура-5 необхідно в умовах стаціонару. Загальна добова доза для дорослих не повинна перевищувати 1 г.Зазвичай дорослим дози визначають з розрахунку на 1 кг реальної маси тіла пацієнта, однак хворим із надмірною масою тіла, набряками, асцитом та іншими формами патологічної затримки рідини в організмі дози визначають із розрахунку на 1 кг ідеальної маси тіла.Препарат вводити шляхом внутрішньовенних ін’єкцій, внутрішньовенних інфузій або внутрішньоартеріальних інфузій.Нижче наведені орієнтовні рекомендації щодо доз.Лікування колоректального ракуПід час початкового курсу терапії препарат можна вводити шляхом внутрішньовенних інфузій або ін’єкцій. Інфузії краще, оскільки при такому способі введення виникає менше токсичних ефектів.Внутрішньовенні інфузії. Добову дозу 15 мг/кг маси тіла (600 мг/м2 поверхні тіла), але не більше 1 г/інфузію, розводити 300-500 мл 5 % розчину глюкози або 0,9 % розчину натрію хлориду. Розчин для інфузій вводити внутрішньовенно протягом 4 годин. У наступні дні препарат вводити у такій же дозі, поки не проявляються токсичні ефекти або загальна доза не досягне 12-15 г. Деяким пацієнтам вводили до 30 г флуороурацилу по 1 г на добу (максимальна добова доза). При появі небажаних побічних ефектів з боку системи кровотворення або шлунково-кишкового тракту наступне введення препарату відкладати до відновлення гематологічних показників і зникнення токсичних ефектів. Альтернативно препарат можна вводити шляхом безперервних 24-годинних внутрішньовенних інфузій.Внутрішньовенні ін’єкції. По 12 мг/кг маси тіла (480 мг/м2 поверхні тіла) вводити шляхом внутрішньовенних ін’єкцій щодня протягом 3 днів. У разі ознак токсичних ефектів можна продовжувати вводити препарат у дозі 6 мг/кг маси тіла (240 мг/м2 поверхні тіла) у п’ятий, сьомий і дев’ятий дні курсу. Для підтримуючої терапії препарат вводити у дозі 5-10 мг/кг маси тіла (200-400 мг/м2 поверхні тіла) 1 раз на тиждень.При появі небажаних побічних ефектів наступне введення препарату слід відкласти до зменшення проявів токсичних ефектів.Лікування раку молочної залозиДля лікування раку молочної залози препарат застосовувати у комбінації з іншими хіміопрепаратами, наприклад, метотрексатом і циклофосфамідом або доксорубіцином і циклофосфамідом.При таких схемах лікування препарат вводити внутрішньовенно по 10-15 мг/кг маси тіла (400-600 мг/м2 поверхні тіла) у перший і восьмий дні курсу тривалістю 28 діб.Препарат також можна вводити шляхом безперервних 24-годинних внутрішньовенних інфузій, при цьому звичайна доза становить 8,25 мг/кг маси тіла (350 мг/м2 поверхні тіла).Інші способи введенняВнутрішньоартеріальні інфузії. Добову дозу 5-7,5 мг/кг маси тіла (200-300 мг/м2 поверхні тіла) вводити шляхом безперервної 24-годинної внутрішньоартеріальної інфузії. У деяких випадках можна застосовувати регіональні внутрішньоартеріальні інфузії для лікування первинних пухлин або метастазів.Особливі групи пацієнтівЗниження доз рекомендується у разі кахексії, серйозних хірургічних втручань у попередні30 днів, пригнічення функції кісткового мозку, а також при наявності порушень функції печінки або нирок.При лікуванні хворих літнього віку коригувати дози немає потреби.Інструкції персоналуНабирати розчин з флакона необхідно безпосередньо перед застосуванням. Якщо в результаті охолодження у препараті утвориться осад, його слід розчинити шляхом нагрівання до 60 оС та інтенсивного збовтування. Перед застосуванням препарат слід охолодити до температури тіла.Діти.Рекомендації щодо лікування флуороурацилом дітей не розроблені.

СимптомиГострі: психотичні реакції, сонливість, посилення дії седативних препаратів, посилення токсичної дії алкоголю.Якщо потрібний седативний ефект, можна призначити діазепам внутрішньовенно у малих дозах (наприклад, починаючи з 5 мг) при постійному моніторингу функцій серцево-судинної і дихальної систем.Хронічні: пригнічення функції кісткового мозку, аж до розвитку агранулоцитозу і критичної тромбоцитопенії, тенденція до кровотеч, виразки шлунково-кишкового тракту, діарея, алопеція.Ознаки інтоксикації: наступні побічні реакції проявляються по мірі зростання передозування:нудота; блювання;діарея;тяжке запалення слизових оболонок;утворення виразок шлунково-кишкового тракту та шлунково-кишкові кровотечі;мієлосупресія (тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз).ЛікуванняСпецифічний антидот флуороурацилу невідомий. З профілактичною метою можна/слід застосовувати трансфузії лейкоцитарного або тромбоцитарного концентратів. Необхідно забезпечувати адекватну гідратацію і діурез, а також коригувати порушення балансу електролітів. У гемодіалізі зазвичай немає потреби. Пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом для якомога ранішнього виявлення гематологічних і пізніх шлунково-кишкових ускладнень. Подальше лікування симптоматичне.У разі появи ознак інтоксикації введення флуороурацилу слід негайно припинити. Слід розпочати симптоматичні терапевтичні заходи.Виражену мієлосупресію слід лікувати в умовах стаціонару. Терапія мієлосупресії включає, якщо необхідно, відновлення втрачених компонентів крові та антибактеріальну терапію. Може знадобитися розміщення пацієнта в асептичній кімнаті.Моніторинг гематологічних показників слід проводити протягом 4 тижнів після того, як відбулося передозування.

Інфекції та інвазіїПропасниця, інфекційні захворювання, сепсис.З боку системи крові та лімфатичної системиМієлосупресія (один з дозолімітуючих побічних ефектів), нейтропенія та тромбоцитопенія (обидві від середнього до вкрай тяжкого ступеня тяжкості), лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, носові кровотечі та панцитопенія.Ступінь тяжкості (ступені І-IV за шкалою Національного інституту раку США, NCI) мієлосупресії залежить від методу введення препарату (внутрішньовенно, болюсом чи внутрішньовенна безперервна інфузія) та від його дозування. Нейтропенія розвивається після кожного терапевтичного циклу з внутрішньовенним болюсним введенням флуороурацилу у відповідних дозах (максимальне зниження показників нейтрофілів: на 9–14-й ( – 20-й) день лікування; повернення до норми: зазвичай після 30-го дня).З боку імунної системиІмуносупресія зі збільшенням частоти інфекцій. Можуть відбуватися генералізовані алергічні реакції, включно з анафілактичним шоком.Метаболічні розладиРизик розвитку тяжких і тривалих побічних реакцій невдовзі після початку лікування флуороурацилом найвищий у пацієнтів з низькими рівнями активності дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД) (з будь-якої причини, зокрема внаслідок прийому інгібіторів ДПД типу енілурацилу або противірусного препарату соривудину).Рекомендується контролювати активність ДПД на початку лікування.З боку нервової системи Можливий транзиторний оборотний церебральний синдром, при якому спостерігаються атаксія, сплутаність свідомості та екстрапірамідні рухові і кортикоспінальні розлади, ністагм, головний біль, запаморочення, ейфорія, сонливість, дезорієнтація, гострий мозочковий синдром.Повідомлялося про симптоми лейкоенцефалопатії: втрата пам’яті, парестезія, летаргія, слабкість м’язів, порушення мовлення, кома, судоми. Ризик розвитку лейкоенцефалопатії вищий у пацієнтів з дефіцитом дигідропіримідиндегідрогенази. Для діагностики лейкоенцефалопатії доцільно застосовувати метод дифузійно зваженої томографії. При комбінованій хіміотерапії (зокрема флуороурацилом у поєднанні з мітоміцином С або цисплатином) відзначалися випадки інфаркту головного мозку.Офтальмологічні розладиНадмірна сльозотеча, нечіткість зору, порушення моторики ока, неврит зорового нерва, диплопія, зниження гостроти зору, світлобоязнь, кон'юнктивіт, блефарит, рубцевий ектропіон, фіброз слізних канальців, катаракта, сліпота (при високих дозах).З боку серцевої системиПорушення ЕКГ, характерні для ішемії, біль у грудній клітці, подібний до стенокардії, аритмія, інфаркт міокарда, ішемія міокарда, міокардит, серцева недостатність, дилятативна кардіоміопатія та кардіогенний шок, зупинка серця та раптова серцева смерть.Кардіотоксичні побічні ефекти переважно розвиваються під час або протягом кількох годин після першого терапевтичного циклу.Пацієнти з уже існуючою ішемічною хворобою серця або кардіоміопатією мають більший ризик розвитку кардіотоксичних побічних ефектів.Судинні розладиНосові кровотечі, артеріальна гіпотензія, тромбофлебіт, синдром Рейно, тромбоемболії, розширення вен, периферична нейропатія, васкуліт.З боку дихальної системиБронхоспазм, пневмопатія (кашель, задишка).З боку шлунково-кишкового трактуЗапалення слизових оболонок (зокрема стоматит, езофагіт, фарингіт, проктит)Діарея, нудота, блювання, печія, порушення смакових відчуттів. Анорексія. Виразки шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі, зневоднення, сепсис, а також утворення виразок та шлунково-кишкові кровотечі, відторгнення некротичних мас.Ступінь тяжкості (ступені І–IV за шкалою Національного інституту раку США, NCI) побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту залежить від методу введення препарату та від його дозування. При виборі безперервної інфузії як методу введення флуороурацилу, стоматит частіше стає причиною обмеження дози, ніж мієлосупресія.Гепатобіліарні розладиПечінковий цитолітичний синдром. Некрози печінки (часом летальні), холецистит.З боку шкіри і підшкірних тканинАлопеція (оборотна). Дерматит, зміни шкіри (зокрема сухість шкіри, тріщини, ерозії, еритема, висипання, свербіж, фоточутливість, шкірні алергічні реакції, пігментація, гіперпігментація або депігментація у вигляді смуг поблизу вен, зміни нігтів, випадання нігтів, телеангіектазія, кропив’янка). Незвичним ускладненням при болюсному введенні високих доз і при тривалих безперервних інфузіях флуороурацилу є синдром долонно-підошовної еритродизестезії.З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканиниНекроз носових кісток, м’язова слабкість.З боку нирок і сечовидільної системиНиркова недостатність, гіперурикемія.З боку ендокринної системиПідвищення рівня загального тироксину (T4) і загального трийодтироніну (T3) в сироватці крові без підвищення вільного T4 і тиреотропіну без клінічних ознак гіпертиреозу.З боку репродуктивної системиПорушення сперматогенезу та овуляції.Ефекти загального характеру і місцеві реакціїПідвищена втомлюваність, виснаження, загальна астенія, реакції у місці введення.Лабораторні показникиВідзначалися поодинокі випадки збільшення протромбінового часу при комбінованому застосуванні флуороурацилу і варфарину.

У медичній літературі описується комбінована терапія флуороурацилом у поєднанні з кальцію фолінатом (фоліновою кислотою). При такій комбінованій терапії флуороурацил може спричиняти більш тяжкі побічні ефекти, зокрема тяжку діарею.Ефективність і токсичність терапії збільшується у разі застосування флуороурацилу в поєднанні з іншими цитотоксичними препаратами (циклофосфамідом, вінкристином, метотрексатом, цисплатином, доксорубіцином), інтерфероном-ά або фоліновою кислотою. При комбінованій терапії у поєднанні з іншими препаратами, що пригнічують функцію кісткового мозку, необхідна корекція доз флуороурацилу. Зниження доз також може бути потрібним у разі супутньої або променевої терапії. Флуороурацил може посилювати прояви шкірних променевих уражень при променевій терапії. Кардіотоксичність антрациклінів може посилюватися при комбінованому застосуванні з флуороурацилом. Перед або під час лікування флуороурацилом не можна приймати амінофеназон, фенілбутазон і сульфонаміди. При супутньому призначенні алопуринолу токсичність і ефективність терапії флуороурацилом можуть знижуватися.Хлордіазепоксид, дисульфідам, гризеофульвін та ізоніазид можуть підвищувати ефективність терапії флуороурацилом.Флуороурацил послаблює загальні захисні механізми організму, тому імунна відповідь знижується. Застосування живих вакцин у період лікування флуороурацилом може призвести до посилення реплікації вірусу.Повідомлялося про розвиток гемоліко-уремічного синдрому після тривалого лікування флуороурацилом у поєднанні з мітоміцином. Циметидин може підвищувати концентрацію флуороурацилу в плазмі крові.Метронідазол може підвищувати концентрацію флуороурацилу в плазмі крові і посилювати токсичні ефекти.Левамізол може посилювати гепатотоксичність флуороурацилу.Тіазиди можуть посилювати мієлотоксичність протипухлинних препаратів. Вінорельбін у поєднанні з флуороурацилом і фоліновою кислотою може спричиняти серйозні запалення слизових оболонок. Гемцитабін може збільшувати системну експозицію флуороурацилу.Фермент дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД) відіграє важливу роль у розпаді флуороурацилу. Аналоги нуклеозидів, такі як бривудин і соривудин, можуть призвести до різкого підвищення у плазмі крові концентрації флуороурацилу або інших фторпіримідинів і, тим самим, відповідно, підвищити токсичність. З цієї причини необхідно дотримуватися щонайменше 4-тижневого інтервалу між прийомом флуороурацилу та бривудину, соривудину та їх аналогів. У разі необхідності призначається дослідження активності ферменту ДПД до початку проведення терапії із застосуванням 5-фторпіримідинів. У разі випадкового застосування бривудину пацієнтам, які отримують лікування флуороурацилом, необхідно вжити ефективних заходів, щоб зменшити токсичність флуороурацилу. Рекомендується негайна госпіталізація. Всі заходи повинні бути спрямовані на запобігання системним інфекціям та дегідратації.При одночасному прийомі фенітоїну та флуороурацилу повідомлялося про підвищення у плазмі крові рівня фенітоїну, що призводило до появи симптомів інтоксикації фенітоїном.У жінок, які приймали діуретик тіазидного типу додатково до циклофосфаміду, метотрексату та флуороурацилу, спостерігалося зниження кількості гранулоцитів у більшій мірі, ніж після аналогічних циклів цитостатиків без тіазиду.Повідомлялося про окремі випадку зниження протромбіну за Квіком у пацієнтів, які приймали варфарин і додатково отримували флуороурацил у вигляді монотерапії або в комбінації з левамізолом.У пацієнток з раком молочної залози, які отримували комбінацію з циклофосфамідом, метотрексатом, флуороурацилом і тамоксифеном, спостерігався підвищений ризик розвитку тромбоемболічних явищ. У випадку одночасного застосування вінорельбіну та флуороурацилу/фолінової кислоти може розвиватися мукозит у тяжкій формі, що призводить до летального наслідку.Загальні вказівки для цитостатиків.Цитостатики можуть зменшувати утворення антитіл після вакцинації проти грипу. Цитостатики можуть збільшувати ризик інфекції після вакцинації живими вакцинами.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 oC. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат необхідно розводити 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози. Не було виявлено несумісності з жодним із випробуваних розчинів-носіїв.Повідомлялося про несумісність з такими речовинамиЦисплатин, цитарабін, діазепам, доксорубіцином, дроперидол, філграстим, нітрат галію, лейковорин, метотрексат, метоклопрамід, морфій, ондансетрон, розчини для парентерального харчування, вінорельбін.Сумісність з кальціумфолінатом Суміш 1000 мг кальціумфолінату (100 мл кальціумфолінату 10 мг/мл), 5000 мг Флури-5 (100 мл Флури-5 50 мг/мл) і 40 мл 0,9 % розчину натрію хлориду в інфузійному насосі (приміром типу “Easy pump”) є стабільною при кімнатній температурі протягом 48 годин.Препарат не можна змішувати з іншими лікарськими препаратами в одній ємності.