Этопоз инструкция по применению

Лемери С.А. де С.В., Мексика

Антинеопластические средства.

Фармакодинаміка.Етопозид (напівсинтетична похідна подофілотоксину) має властивість переривати клітинний цикл на стадії G2. In vitro Етопоз пригнічує включення тимідину в ДНК. Високі концентрації (понад 10 мкг/мл) призводять до лізису клітин, що знаходяться в мітозі; при концентраціях в інтервалі 0,3-10 мкг/мл спостерігалося пригнічення клітин на початку стадії профази. Етопоз ефективний до ряду пухлин людини. У більшості випадків його дія залежить від частоти застосування; найкращі результати досягаються при курсовому застосуванні препарату протягом 3-5 днів.Фармакокінетика.Концентрація етопозиду в крові та органах низька з максимальними значеннями в печінці і нирках. Зв'язування білка може бути на рівні 98 %.При внутрішньовенному застосуванні розподіл етопозиду краще всього описується як біфазний процес із початковим періодом напіврозпаду близко 1,5 години. Після розподілу період напіврозпаду складає приблизно 40 годин. Термінальний період напіврозпаду складає 6-8 годин. Після внутрішньовенного введення дози приблизно 63 % етопозиду екскретується з сечею і приблизно 31 % із калом після 80 годин. Етопозид виводиться через нирки та шляхом біліарної екскреції. У пацієнтів із порушенням функції нирок плазмовий кліренс етопозиду знижений.У дорослих загальний кліренс етопозиду корелює з кліренсом креатиніну, концентрацією сироваткового альбуміну і ненирковим кліренсом. У дітей збільшені рівні АЛТ у сироватці крові пов’язані з пониженим загальним кліренсом препарату. Застосування цисплатину може призвести до зменшення загального кліренсу етопозиду.

Дрібноклітинний рак легенів, рак яєчників, пухлини яєчка, монобластний лейкоз та гострий мієломонобластний лейкоз.

Підвищена чутливість до етопозиду чи допоміжних речовин або інших компонентів препарату; виражена мієлосупресія; виражені порушення функції печінки та нирок; тяжкі гострі інфекції. Період вагітності та годування груддю. Дитячий вік.

Як і при прийомі інших потенційно токсичних речовин, необхідно бути обережними при приготуванні розчинів препарату Етопоз. Можуть виникати шкірні реакції, пов’язані з випадковим контактом з етопозом. Необхідно уникати будь-якого контакту з рідиною. При приготуванні розчину слід суворо дотримуватися заходів щодо забезпечення стерильності; захисні заходи мають включати використання рукавичок, маски, окулярів і захисного одягу. Рекомендується використовувати систему вертикального ламінарного потоку повітря. При попаданні препарату Етопоз на шкіру, слизові оболонки або очі, необхідно негайно їх промити водою. Для очищення шкіри можна використовувати мило. Слід додержуватися інструкцій щодо утилізації відходів та техніки безпеки з безпечного використання протипухлинних препаратів.Пацієнти із пригніченням кістково-мозкового кровотворення, з порушенням функції печінки/нирок, з ускладненнями, включаючи інфекційні захворювання, хворим на вітряну віспу (прийом препарату може призвести до порушення функції всього організму з смертельним кінцем) препарат призначають з обережністю.

Етопозид застосовують тільки під суворим наглядом лікаря-онколога, переважно в установах, що спеціалізуються на такій терапії. Препарат не вводять підшкірно, внутрішньом’язово, внутрішньоартеріальним, внутрішньоплевральним або інтраперитонеальним шляхом. Флакони препарату Етопоз призначені тільки для внутрішньовенного введення. Необхідно строго уникати екстравазації. При виникненні екстравазації слід терміново припинити ін’єкцію і залишок розчину ввести в іншу вену. В якості терапевтичних заходів повідомлялося про охолоджування, промивання фізіологічним розчином і місцеві підшкірні ін'єкції кортикостероїдами. Етопоз вводять шляхом внутрішньовенного вливання 30-60 хвилин; швидке внутрішньовенне введення може викликати гіпотензію. Необхідно пам’ятати про можливе виникнення анафілактичної реакції, що проявляється почервонінням, тахікардією, бронхоспазмом і гіпотензією. Етопозид може мати генотоксичні ефекти. Чоловікам, які приймають Етопозид, радять не зачинати дитини під час лікування та впродовж 6 місяців після лікування і консультуватися щодо заморожування сперми до лікування через можливість необоротного безпліддя унаслідок терапії етопозидом. Жінки мають уникати вагітності під час лікування етопозидом. Виникнення лейкопенії з кількістю лейкоцитів менше 2000/мм3 є показником для припинення подальшої терапії до значного поліпшення аналізів крові (зазвичай через 10 днів). Необхідно припинити введення етопозиду при виникненні тромбоцитопенії. Перед початком терапії етопозидом необхідно вилікувати бактерійні інфекції. Необхідно вживати суворі запобіжні заходи при застосуванні етопозиду у пацієнтів, які мають або піддавалися інфікуванню оперізувальним лишаєм. Виникнення депресії кісткового мозку, викликаного променевою терапією або хіміотерапією, вимагає періоду відпочинку. Рекомендується не розпочинати повторне лікування етопозидом до досягнення кількості тромбоцитів мінімум 100000/мм3. Необхідно контролювати аналізи периферичної крові і функцію печінки.Пацієнти з низькою концентрацією сироваткового альбуміну можуть мати збільшений ризик токсичності етопозиду.Було описано виникнення гострого лейкозу, який може виникати з або без мієлодиспластичного синдрому, у пацієнтів, які отримували хіміотерапію етопозидом.

У клінічних дослідженнях було встановлено тератогенний вплив препарату, тому не слід застосовувати його жінкам у період вагітності або жінкам з підозрою на вагітність.Клінічні дослідження показали, що препарат проникає в молоко матері. За необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Під час лікування необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Безпечність та ефективність застосування препарату дітям не вивчалася, тому препарат не слід застосовувати дітям.

Етопоз вводиться тільки внутрішньовенно.Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від схеми хіміотерапії, яка використовується.При підборі дози слід враховувати мієлосупресивну дію інших препаратів у комбінації, а також дію попередньої променевої терапії або хіміотерапії, які можуть зменшувати резерв кісткового мозку.Щоб уникнути гіпотензії, внутрішньовенне введення має тривати мінімум 30-60 хвилин.Звичайна доза препарату Етопоз у комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами складає 50-100 мг/м² площі поверхні тіла на добу протягом 4-5 днів. Також часто застосовується режим прийому через день: 100-125 мг/м² площі поверхні тіла на добу на 1-й, 3-й і 5-й день. Курси хіміотерапії повторюються з 3-5-тижневим інтервалом після відповідного усунення будь-якого виду токсичної дії препарату та нормалізації показників периферичної крові.Перед використанням Етопоз розводять розчинами для інфузій: 5 % розчином глюкози або 0,9 % розчином натрію хлориду до концентрації 0,2–0,4 мг/мл. При приготуванні розчинів у концентрації понад 0,4 мг/мл може виникнути преципітація.

Гостре передозування призводить до тяжких форм часто виникаючих побічних реакцій, зокрема лейкопенії і тромбопенії. Після введення великих доз етопозиду повідомлялося про тяжке запалення слизової оболонки і підвищені рівні білірубіну, АСТ і лужної фосфатази в сироватці. Повідомлялося про метаболічний ацидоз і тяжку печінкову токсичність після введення доз вище рекомендованих.Терапія депресії кісткового мозку є симптоматичною, включаючи антибіотики і переливання крові. При виникненні алергії на етопозид застосовуються антигістаміни і внутрішньовенні кортикостероїди.

Використовувалася наступна частота виникнення: Дуже часто (> 1/10) Часто (> 1/100, <1/10) Нечасто (> 1/1,000, <1/100) Рідко (> 1/10,000, <1/1,000) Дуже рідко (<1/10,000), включаючи окремі повідомлення Пухлини доброякісні і злоякісні.Ризик вторинної лейкемії серед пацієнтів із герміногенними пухлинами після лікування етопозидом складає приблизно 1 %. Ця лейкемія характеризується досить коротким латентним періодом (у середньому 35 місяців), моноцитарним або мієломоноцитарним підтипом за класифікацією FAB, хромосомними аномаліями на ділянці 11q23 приблизно у 50 % і доброю реакцією на хіміотерапію. Повна кумулятивна доза (етопозид > 2 г/м2) асоціюється із збільшенням ризику. Етопозид також асоціюється із розвитком гострої промієлоцитарної лейкемії (ГПЛ). Великі дози препарату Етопозид (> 4 000 мг/м2), очевидно, збільшують ризик ГПЛ. Порушення системи кровотворення і лімфатичної системи.Дуже часто: дозолімітуючою токсичністю етопозиду є мієлосупресія, головним чином лейкопенія і тромбоцитопенія: лейкопенія – у 60-91 %, тяжка лейкопенія – у 7-71 % (< 1000/мм3), тромбоцитопенія – у 28-41 %, тяжка тромбоцитопенія – у 4-20 % (< 50 000/мм3). Анемія виникає приблизно у 40 % пацієнтів. Мієлосупресія є дозолімітуючою, при цьому найнижчі рівні гранулоцитів спостерігаються через 5-15 днів після введення препарату, а найнижчі рівні тромбоцитів спостерігаються через 9-16 днів після введення препарату. Відновлення кісткового мозку зазвичай відбувається упродовж 21 дня, про кумулятивну токсичність не повідомлялось. Повідомлялося про фатальні випадки внаслідок мієлосупресії та про інфекції у пацієнтів із депресією кісткового мозку. Часто: кровотеча (у пацієнтів із тяжкою мієлосупресією).Порушення імунної системи.Часто: анафілактоїдно-подібні реакції, що характеризуються пропасницею, почервонінням, тахікардією, бронхоспазмом і гіпотензією (частота виникнення 0,7-2 %), а також ядуха з подальшим мимовільним відновленням дихання після відміни інфузії етопозиду, підвищення артеріального тиску. Побічні реакції можуть усуватися після припинення інфузії і застосування вазопресорних препаратів, кортикостероїдів, антигістамінів та/або інфузійної терапії. Анафілактоїдно-подібні реакції можуть виникати після першого внутрішньовенного введення етопозиду. У дітей, які одержують дози вище рекомендованих, про анафілактоїдно-подібні реакції повідомлялося частіше.Спостерігалися також еритема, набряк обличчя і язика, кашель, пітливість, ціаноз, конвульсії, ларингоспазм і артеріальна гіпертензія. Артеріальний тиск зазвичай повертається в норму протягом кількох годин після припинення терапії. Рідко виникають алергічні реакції, викликані прийомом бензилового спирту.Порушення нервової системи.Часто: втома, сонливість (від 0 до 3 % пацієнтів).Нечасто: периферійна нейропатія відзначалася у 0,7 % пацієнтів.Рідко: інсульти (у поєднанні з алергічними реакціями), астенія, парестезія. Порушення зору.Рідко: оборотна втрата зору, оптичний неврит, транзиторна кіркова сліпота. Порушення з боку серцево-судинної системи.Рідко: аритмія та інфаркт міокарда. Часто: повідомлялося про транзиторну артеріальну гіпотензію після швидкого внутрішньовенного введення у 1-2 % пацієнтів. Це не було пов’язано з кардіальною токсичністю або змінами електрокардіограми. Щоб уникнути цього явища, рекомендується застосовувати етопозид повільним внутрішньовенним вливанням протягом 30-60 хвилин. Гіпотензія зазвичай є реакцією на підтримуючу терапію після припинення застосування препарату. При повторному вливанні слід застосовувати повільнішу швидкість введення.Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення.Нечасто: бронхоспазм, кашель, ціаноз, ларингоспазм. Рідко: ядуха, інтерстиціальний пневмоніт або легеневий фіброз. Порушення з боку травного тракту.Дуже часто: нудота і блювання є основними видами токсичності з боку травного тракту (30-40 %). Тяжкість такої нудоти і блювання зазвичай є від слабкої до помірної, припинення лікування необхідне 1 % пацієнтам. Анорексія (10-13 %). Часто: спостерігаються болі в животі і діарея (1-13 %). Спостерігався стоматит приблизно у 1-6 % пацієнтів. Нечасто: можуть виникати запалення слизової оболонки та езофагіт.Рідко: рідко спостерігалися запор і порушення ковтання. Повідомлялося про дисфагію і погіршення смаку.Гепатобіліарні порушення.Часто: спостерігалася печінкова дисфункція у 0-3 % пацієнтів. Високі дозування препарату Етопозид можуть призводити до збільшення рівня білірубіну, АСТ і лужної фосфатази. Порушення з боку шкіри і підшкірної тканини.Дуже часто: оборотна алопеція, що іноді призводить до повної втрати волосся, виникає приблизно, у 70 % пацієнтів.Рідко: після застосування етопозиду також повідомлялося про висипання, кропив’янку, пігментацію і свербіж.Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз (1 фатальний випадок). Повідомлялося про два випадки розвитку синдрому Стівенса–Джонсона, однак їх зв’язок із терапією етопозидом не доведений. Променевий дерматит, долонево-підошовний синдром. Порушення з боку нирок і сечовидільної системи.Етопозид досягає високих концентрацій у печінці і нирках. Хоча специфічні токсичні ефекти щодо печінки і нирок не є типовими, рекомендується брати до уваги можливість накопичення значних концентрацій етопозиду у цих органах і можливість кумуляції препарату.Загальні порушення і стан ділянки ін’єкції.Рідко: в окремих випадках спостерігався флебіт після болісного введення етопозиду. Цієї побічної реакції можна уникнути при в/в введенні протягом 30-60 хвилин. Після екстравазації інколи виникає подразнення і запалення м’яких тканин. Гіперурикемія унаслідок швидкої деструкції злоякісних клітин.

Протипухлинна дія етопозиду збільшується при застосуванні його одночасно з цисплатином, однак при цьому слід враховувати, що у хворих, які раніше отримували лікування цисплатином, виведення етопозиду може бути порушене.У зв’язку з імунодепресивною дією препарату та можливістю розвитку тяжкої інфекції не рекомендується під час хіміотерапії застосовувати живі вакцини. Вакцинацію слід проводити через 3 місяці після завершення терапії.При одночасному застосуванні з іншими цитостатиками підвищується токсична дія етопозиду на кістковий мозок.Дія оральних антикоагулянтів може посилюватися. Фенілбутазон, саліцилат натрію і ацетилсаліцилова кислота можуть витісняти етопозид, зв’язаний із білками плазми. Етопозид може підсилювати цитотоксичну і мієлосупресивну дію інших препаратів. Сумісне застосування етопозиду і циклоспорину у великих дозах може значною мірою збільшувати концентрацію етопозиду в сироватці, що призводить до збільшення протипухлинної дії та ризику побічних реакцій етопозиду. Доза етопозиду має бути зменшена на 50 % з паралельним застосуванням інфузії циклоспорину високої дози. Сумісне застосування мієлосупресивних препаратів (таких як циклофосфамід, 5-фторурацил, вінбластин, доксорубіцин і цисплатин) може збільшувати ефект етопозиду та/або препарату, що використовується у поєднанні, на кістковий мозок.Під час експериментальних досліджень виявлена перехресна резистентність між антрациклінами і етопозидом.У пацієнтів, які лікуються етопозидом у комбінації з іншими антинеопластичними препаратами, наприклад: блеоміцин, цисплатин, іфосфамід, метотрексат, може розвинутися гострий лейкоз із передлейкозною фазою або без неї.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці та в оригінальній упаковці. Не заморожувати.

По 5 мл концентрату для розчину для інфузій у скляному флаконі. 10 флаконів у коробці.

Без рецепта.

НесумісністьПовідомлялося, що пластмасові пристрої, виготовлені з акрилових або ABS-полімерів, руйнувалися при використанні з нерозведеним розчином препарату Етопоз. Про цей ефект не повідомлялося для препарату Етопоз після розведення концентрату для приготування розчину для інфузій згідно з інструкцією. Не застосовувати розчинники, які не вказані в розділі "Спосіб застосування та дози".МісцезнаходженняМартірес де Ріо Бланко № 54, мун. Уічапан, р-н Шочимилько, штат Мехіко, 16030, Мексика.